Товариство угорців Закарпаття вже тривалий час проводить дуже “специфічну” діяльність у цьому історичному українському регіоні. Кожного разу, коли українська влада намагається вказати на це, офіційний Будапешт одразу починає розпалювати антиукраїнську істерію. Мовляв, українська сторона проявляє щодо угорців Закарпаття екстремізм, залякування і висуває сфабриковані політичні звинувачення.Якщо подивитися на “проблему угорців” з іншого боку, то це зовсім не регіональна проблема, як би її не бажали видати за таку у Будапешті. Прем’єр Угорщини Віктор Орбан і російський диктатор Путін давно вже працюють в злагодженому тандемі.
Обоє постійно намагаються виставляти Україну в негативному світлі на міжнародній арені. Стратегічна мета Путіна – створити “Велику Росію” та перешкодити Україні залишитися незалежною державою. У Віктора Орбана плани дещо скромніші. Він марить “Великою Угорщиною”. Анексія Закарпаття, де проживає більше 120 тисяч етнічних угорців, видається йому початком реалізації такого грандіозного плану.
Можна не сумніватися, що під час однієї із зустрічей російського диктатора з Орбаном той чітко пообіцяв останньому, що після ліквідації української державності Закарпаття увійде до складу Угорщини. Але для цього Російській Федерації і Угорщині потрібно діяти злагоджено, вишуковуючи вразливі місця в України. І бити по них, не зважаючи ні на що.
Угорщина, яка вже досить давно є членом Європейського союзу і НАТО, йде в форваторі антиукраїнської політики та дій Кремля. Віктор Орбан, постійно проводячи антизахідні заходи, залишається вірним союзником і васалом Путіна.
Угорський прем’єр вже не перший рік проводить свою неоголошену “локальну холодну війну” з Україною. Однією з її дієвих складових стало багаторазове блокування переговорів України щодо її членства в НАТО. Орбан є одним з небагатьох союзників президента Росії в Європейському союзі. Він робить усе, чого хоче від Угорщини Москва. Варто лише пригадати його сумнівну сентенцію з приводу введення Євросоюзом санкцій проти Російської Федерації. Виступаючи на угорському радіо Kossuth, Орбан сказав, що “санкційна політика, яку проводить Захід… завдає більшої шкоди нам, ніж Росії. У політиці це називається стріляти собі в ногу”.
Водночас, як наголосив Віктор Орбан в інтерв’ю впливовій німецькій газеті Handelsblatt – Угорщина хоче, щоб Україна стала буфером між нею і Росією. “Ми зацікавлені в тому, що є щось між Угорщиною та Росією – і це суверенна Україна. У нас був спільний кордон з Радянським Союзом, і це продовжувалося довгий час, поки ми цього позбулися. Ми не хочемо, щоб це повторилося знову”.
Тобто угорський прем’єр чудово розуміє, які сумнівні “дивіденди” здатне принести його державі можливе нове сусідство. Проте не збирається відмовлятися від постійного підігрування Кремлю.
Також не можна забувати і про те, як Орбан разом з Путіним в один голос доводили президенту США Дональду Трампу, що Україна – це корумпована держава, і з нею не варто мати жодної справи. Хоча на Заході добре відомо, що найбільшим “джерелом корупції” є саме путінський режим. Уряд Путіна контролюється організованою злочинністю та корумпованими олігархами. А сам російський диктатор завжди підтримував і підтримує кожного корумпованого політика в Україні. Тобто й тут прослідковується змова Будапешта з Москвою з метою очорнити Україну в очах її надійного стратегічного союзника.
Путін запроваджує “культуру терору” по всьому світу. Проте найбільша її демонстрація Кремлем відбувається в Україні. А Орбан, добровільно перетворившись на “кімнатного пуделя Путіна”, вже який рік шантажує Україну угорською меншиною в Закарпатті.
Нинішня Росія – це терористична держава. Угорщина сьогодні стала шантажисткою державою, котра демонструє неприйнятні методи тиску на Україну. Путін створив злочинний режим, який керує Росією, ведучи масовану пропаганду “культури терору”. Цю ж “культуру” він почав також використовувати в стосунках з іншими країнами і народами. Його тактика та методи стали величезною загрозою існуючому світовому порядку та вимагають глобальної відповіді.
Путін безжально вбиває своїх політичних противників: Політковська, Литвиненко, Немцов – це тільки декілька імен з довгого списку дуже відомих в Росії людей, які заважали його режиму. Він керується не силою, а слабкістю та страхом. Диктатор живе в якомусь “альтернативному світі”, вважаючи, що вбивства залишаться безкарними і відлякуватимуть інших знакових критиків режиму.
Кривавою похідною цього “альтернативного світу” стало те, що Путін вирішив вбити українську незалежність. Придумавши теорію “насильницького перевороту” і “нелегітимності влади”, в Кремлі спробували цим “освятити” окупацію Криму і частини Донбасу. Проте це тільки призвело до зворотного ефекту.
Українцям за допомоги Заходу вдалося зупинити імперське просування Росії з розширення “своїх територій”. І тут час є найбільшим ворогом Путіна. Після вторгнення до України йому вдалося на певний період підвищити свій рейтинг серед росіян. Але коли Кремлівська імперія позбудеться ілюзій тріумфальної експансії, дні його влади можуть бути ліченими.
Визвольна війна українського народу вичерпує ресурси Російської Федерації. Тому “другий фронт”, який відкрив Віктор Орбан, налаштовуючи частину закарпатських угорців проти Української держави, став великою допомогою Будапешту Москві. Чи розуміють в Угорщині, що формально будучи частиною західного світу, вони свідомо перетворилися на спільника держави-терориста, яка задля досягнення своїх цілей не зупиняється ні перед чим? І як може взагалі європейська країна, що є членом ЄС і НАТО, проводити реваншистську політику стосовно сусідньої держави?
Орбан став політичною маріонеткою Путіна. Це несе велику небезпеку не тільки європейському континенту, а й світовій стабільності. Прем’єр Угорщини намагається приєднати частину української території за “шаблоном Путіна”. Ці схеми виглядають однаково: Угорщина хоче взяти під свій контроль одну з областей Західної України, спираючись на угорську меншину, Росія хоче контролювати Східну Україну, опираючись на російську меншину, яку вона сама туди завезла після Голодомору. Вважаючи, що Україна не повинна існувати як незалежна нація.
Угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан заздрить Путіну, який може робити в Росії все, що забажає. В Угорщині руки зв’язані членством в НАТО і ЄС. Тому він не має змоги стати повним самодержцем, як би йому цього не хотілося.
Можна сказати, що “український вектор” політики Орбана великою мірою залежить від того, наскільки агресивно путінський режим діятиме на Сході України. Якщо Путін під тиском різкого збільшення санкцій почне “відповзати” з Донбасу, то й орбанівська риторика і провокування протистояння на Закарпатті стануть затухати.
Усе це схоже на те, як Сталін напав на Польщу зі Сходу, а Гітлер з Заходу на початку Другої світової війни. Тому в 2021 році Україна мусить поставити перед своїми західними союзниками питання неприпустимості продовження таких синхронних дій з боку Російської Федерації і Угорщини. Боротьба України за своє право бути незалежною від Росії триває століттями. Можливо, зараз відбувається її кульмінаційний етап. А Угорщина в цьому нерівному поєдинку свідомо стала на бік нашого ворога.
Зараз все більше стає очевидним, що “моральний компас” Орбана чітко налаштований в бік Кремля. Тому, перефразовуючи відомий вислів, можна запитати: якщо ворог України став другом для Угорщини, то ким же тоді є Угорщина для України? І які ще мотивуючі чинники спонукали угорського прем’єра до того, щоб добровільно перейти на бік Путіна?
Коли це продовжуватиметься й далі, то закономірно можна буде ставити питання про призупинення чи анулювання членства Угорщини в Європейському союзі і НАТО. Якщо це питання буде підніматися в Брюсселі або Вашингтоні, то невідомо, який вибір може зробити Віктор Орбан. Його зачарованість Путіним має ще й психологічне підґрунтя, в російському диктаторі він бачить себе, яким він не може стати за умов формальної демократії у своїй державі. “Залицяючись” до диктатора, він цим самим підтверджує, що хоче бути схожим на нього.
Поки що Орбан дещо стримується в своїх політичних фантазіях. Проте ніхто не може гарантувати, що не настане такий момент, коли більше стримувати себе він не захоче або не зможе…
