Стратегія національної безпеки країни-самогубця



News UA
 15 вересня 2020, 20:10  Джерело: Гліб Бабіч


Можливо, колись письменники напишуть постапокаліптичні книги про країну-самогубця. Для науки наступним поколінням.

За сюжетом, у цій країні відмовляться від власної гідності, розвитку і сили. І посадять управляти собою маленького, дурного, злобного, закомплексованого блазня.

А щоб треш, що почався, не здавався страшним, – будуть називати біле-чорним, добро-злом, боягузтво-доблестю, а руйнування – державними інтересами. Слідом за своїм «правителем».
Будуть дивитися кумедні ролики свого млявого дуче, прямі ефіри, де він буде плутатися в словах без сенсу і читати підписані ним укази про світле, поки їх будуть тягнути у темряву.

Виявилося, президент Зеленський затвердив Стратегію національної безпеки України.
Прямо в день, коли його монобільшість у Верховній Раді відмовилася розслідувати злочини проти національної безпеки. В його оточенні. В його кабінеті. Можливо, всередині нього.

Три веселих пункти:

1. «Стримування – розвиток оборонних і безпекових спроможностей для унеможливлення збройної агресії проти України».

Після того, як його влада упорола більшість оборонних програм. Після величезного скорочення воюючої армії, яку він пов’язав по руках і ногах. Демотивовував і вже майже віддав під контроль агресора.
Але стримування є – і тут вони не брешуть. Стримування власних збройних сил. Ціною життів її воїнів.

2. «Стійкість – здатність суспільства та держави швидко адаптуватися до змін безпекового середовища й підтримувати стале функціонування, зокрема шляхом мінімізації зовнішніх і внутрішніх уразливостей».

Найсмішніший пункт, так. Мінімізація діє. Мінімізовані можливості армії адекватно реагувати на агресію. Мінімізовані зусилля з протидії агресору на міжнародній арені та в переговорному процесі.
Зате є адаптація. Новий курс простими словами можна виразити так «Якщо нагнутися та потерпіти, можна адаптуватися до насильства і до гвалтівника. І перестати вважати насильство насильством.
Власне, «просто перестати стріляти» і «мир за всяку ціну» – це і є нові постулати мінімізації опору і адаптації до втрати державних інтересів в інтересах ворога.
Власне, ось так внутрішня небезпека говорить про зовнішню, намагаючись в черговий раз залити всім очі жовтою субстанцією.
А «внутрішня небезпека» – це тепер ми. Ви ж здогадалися, правда? Якщо ні, сходіть під суд до Рифа, наприклад. Або під десяток інших, де судять таких як ви. Або в лікарню до Балуха. Подивитися на те, як «суспільство» близьке по духу до влади усуває «національну загрозу» в розумінні близької по духу влади.

3. «Взаємодія – розвиток стратегічних відносин із ключовими іноземними партнерами, насамперед з Європейським Союзом і НАТО та їхніми державами-членами, США, прагматичне співробітництво з іншими державами та міжнародними організаціями на основі національних інтересів України».

Над нами ще, слава Богу, літають Б-52, позначаючи застереження росії від радикальних дій. Це інерція. Інерція на тлі того, що ми стрімко втрачаємо контакт з союзниками. Як у військовій, так і в економічній сфері.
«Прагматизм», про який говорить влада, – це кадри з убогого серіалу, де клоун, зморщивши обличчя, посилає весь світ в дупу. Світ перестав розуміти, чого ми хочемо. Світ почав розуміти, що ми точно перестали орієнтуватися на власний порятунок. Світ вже гребує «вляпатися в Україну» тому, що маленьке смішне чудовисько може підставити на рівному місці.
Ще трохи, і за нами просто закриють двері. До всього, включаючи допомогу, гроші та безвіз.
Але взаємодія, звісно, є. Максимальна, грандіозна, податлива взаємодія з ворогом. Очі Путіна. Планомірна сліпота. Торжество малоросії та манкуртів. Шлях до всеукраїнської «народної республіки».

Далі у документі є набір слів про Національні інтереси, суверенітет, суспільний розвиток, права і свободи. Тобто те, на що влада плює кожен день.

Мені не дивно. Після вчорашнього дня – особливо не дивно.
Запам’ятайте і ви – нами керує ворог. Підступний і брехливий. Це як злочинець, який переодягся в поліцейського. Він приїжджає на виклик, зачитує вам права повні слів про закон… і виносить з вашого будинку все. А на останок стріляє вам в колінну чашечку.
А вранці в лікарні ви дивитеся телевізор, де цей покидьок розповідає про припинені злочини і торжество Закону. А потім до вас приходить слідчій і заводить на вас карну справу.

Можливо, колись письменники напишуть постапокаліптичні книги про країну-самогубця. Для науки нащадкам.
А для нас можливі два варіанти.
Або цю книгу будуть читати в тюрмі ті, хто є реальною загрозою безпеці. Бо вони отримають покарання за спробу вбивства країни.
Або ми.
Хто залишиться.


Шановні друзі! Сайт потребує Вашої підтримки!
ПІДТРИМАТИ / DONATE

ТОП-НОВИНИ ЗА ДОБУ


ПОГОДА


ЗДОРОВ'Я