Зеленський стрімко перетворює Україну на державу третього світу. З додатком "Дія" у смартфоні, але й з порядками, які притаманні найбільш відсталим країнам.
Ти можеш бути злодієм, але тобі нічого не загрожуватиме, якщо цього не захоче президент. І навпаки - сидітимеш за гратами без доказів, як Ріфмайстер, лише тому, що президенту захотілося пропіаритися.
Люди подихають без кисню в лікарнях, бо держава не подбала про це вчасно, але ресурси кинуто на президентську забавку - будівництво доріг. І т.д.
Утримання "султана" подорожчало на 40%, більше грошей отримають і його нукери, але субсидії скорочено, а медики рятують людей фактично за "дякую".
Влада живе середньовічними поняттями, вважаючи людей - холопами, яким можна необмежено брехати і обкладати податками. Водночас в Україні велика маса людей все ж мислить себе європейцями, вірить у необхідність роботи державних інститутів, а не "царського двору".
Тут вже йдеться не стільки про політику, скільки про існування у різних реальностях. Які ніколи не зійдуться, і не знайдуть між собою золотої середини. Це як Туркменбаши призначити президентом Естонії.
Зеленський хоче щоб його обожнювали, проблеми "рабів" його не хвилюють.
А для когось він сам просто маленька, інфантильна людина, яку історія спеціально посадила у президентське крісло, щоб у кожного була можливість навчитися відрізняти чорне від білого, щирість від брехні, та реальність від її імітації.
Зараз, за опитуваннями, Зеленському вже не довіряють більше, ніж довіряють. Тоді як після обрання рівень довіри йому наближався до 80%. І це добрий сигнал, бо сама тривалість його перебування при владі це - предмет віри.
Коли людина одужує, і перестає вірити в ілюзію - вона тане.
