[xvalue_foto1]Допис дуже сумний. Але на мій погляд, немає сенсу ховати голову в пісок. В країні відбувся люмпен-переворот. Аналогія 1918-19років. На відміну від того періоду – чисто демократичними інструментами, тотальним пануванням ворога та його агентури в інформаційному полі. З першого ж дня пішла стрімка здача державних інтересів. Все вказує на те, що Зеленський – прикриття навіть не для Коломойського. Він прикриття для чисто кремлівської влади в Україні. Коломойського або купили, або взяли на гачок. Дуже поспішають, допоки жертва, приспана інформаційною отрутою, не очуняла і не почала опиратись.
- Заява про закінчення війни означає лише те, що Донбас буде повернуто в Україну на умовах кремля. З подальшою федералізацією інших регіонів, розповсюдженням бойовиків на всю територію України. А інакше як Зе зможе закінчити війну?;
- Заява про розпуск ВР означає те, що кремль врахував помилки 2014-го. І поспішає знищити останню опору української державності. Для підтримки цих дій в Україну було оперативно прислано генерала юридичних військ Портнова;
- Вимога звільнення очільників СБУ та МО означає початок руйнації силових структур, взяття їх під кремлівський контроль;
- Заяви про «пряме народовладдя», «референдуми» та «соцопитування» означає остаточну руйнацію держави під оплески охлосу. Адже очевидно, що всі свої бажання кремль реалізує шляхом правильно організованих референдумів;
- На капітуляцію чітко вказує факт запуску соцопитувань: «ви за мір ілі войну»? Взагалі проводити під час війни, війни за незалежність соцоптування (референдуми) на тему "чи варто воювати", "що ви більше хочете - війни чи миру" і поширювати це в ЗМІ - це насправді вже акт зради і капітуляції. З боку тих, хто ці опитування замовляють і поширюють. Тому що відповідь з боку "простого народу" в будь-які часи і в будь-якій країні буде однозначна. Пересічний обиватель завжди переважно проти війни і за мир на будь-яких умовах.
- І жодна держава, в якій під час війни, а особливо війни затяжної, запускаються такі референдуми - існувати як незалежна держава не може.
- Деякі дрібні вкиди, як от вкид Соні Кошкіної про «військові будуть присягати Зеленському» спрямовані на те, щоб справжні патріоти покинули ЗСУ;
На руйнацію української державності потрібен певний час, тому протягом того часу охлос будуть присипляти чітко вивіреними дозами інформаційного дурману. Зараз здача державних інтересів вуалюється наступними тезами:
1.Та фсьо нормально, нічєво нє помєняється;
2. Хужє нє будєт;
3. Ето всьо віноват Порошенко/Луценко/Грицак і т.п. (як от в ситуації з Портновим);
4.Зєлєнскому мєшаєт ВР;
5. Та нє, ето нє крємль, всєм руководіт Коломойскій. А какая разніца Порошенко ілі Коломойскій (про це свідчать між іншим надто велика балакучість Бєні. Якби він реально керував процесом – ніколи б так не світився);
У України хороших варіантів на даному етапі немає. Або мовчки спостерігати системну і планомірну здачу держави. Або виходити на Майдан (в умовах протистояння з 73% виборців Зеленського), отримати криваві провокації, теракти, тисячі жертв і громадянську війну. І те і інше цілком влаштовує кремль. Не виключено, що етап 2 заплановано по закінченні етапу 1 (повної здачі держінтересів, руйнації армії та силових структур).
Третій шлях – політичний опір. Але він практично нейтралізується знищенням ВР.
Що могло б врятувати державність України? Взяття якимось чином під повний контроль патріотами України інформаційного поля. Нейтралізація кремлівської агентури. Що не виглядає реалістичним.
Ну, або якщо повезе – критичне ослаблення РФ внаслідок серйозних внутрішніх проблем.
