Краще раз побачити, ніж 10 разів почути. Оцінювати Велике Будівництво ім. Президента Зеленського найкраще – коли сидиш за кермом. А тут і нагода випала - з'їздити у моє рідне місто Запоріжжя. Проїхався. Побачив. А що побачив – зараз розповім.З Києва до Запоріжжя шляхів існує кілька. Я обрав шлях Київ – Лубни – Полтава – Карлівка – Красноград – Новомосковськ – Запоріжжя. Чому такий? По-перше так повів навігатор, а він мене не підводив ще ніколи. По-друге, тому що найкоротший шлях через Кременчук, для мене відпав після того як я дізнався ситуацію з Крюковським мостом – міст вкотре поставили на ремонт. Скільки годин стояння в заторі це означає – я знаю не з чуток. Отже – поїхав. Які мої враження?
Дороги справді будують. Але. З чотирьох областей дорогами яких прямувало моє авто, ознаки ВеликБуду я побачив лише в одній – Полтавській. Від Києва до Полтавської області жодного ремонту мені побачити не вдалося – за винятком ремонту мосту в Бориспільському районі, явно силами місцевих шляховиків. На Полтавщині до Лубнів з ремонтами теж було ніяк. Проте від Лубен і аж до повороту на Карлівку (за Полтавою) – практично весь рух був по одній з двох сторін дороги – інша закрила через ремонтні роботи. Не скажу що роботи киплять на кожному метрі – активних ділянок я побачив 5-6, не більше. Не скажу, що ремонтують чи відремонтовано все – нові ділянки рясно сусідять зі зробленими раніше. Але факт має місце.
Перемога? Не поспішайте. По-перше, цією дорогою я їзджу регулярно і точно можу сказати – на багатьох ділянках траси роботи велися ще за президента Порошенка – будували мости, додаткові смуги руху, проводили земельні роботи, тощо. Щоправда Порошенко не додумався прикрашати дороги плакатами «Дорогу збудовано за програмою президента Зелен...», тобто як зараз. По-друге, мене зацікавило питання – у нас в керівники Укравтодору часом не з Полтави та околиць родом? Бо варто було моєму авто звернути з траси на Карлівку – весь ВеликБуд завершився миттю.
Дороги прийняли до болі знайомий вигляд. На трасі Е105 (Харків – Сімферополь) на ділянці від Краснограду до Запоріжжя ніяких ознак ремонту практично нема. Практично – бо біля села Гнаровське у Запорізькій області на коротенькій ділянці дорогу будують, але схоже що це знову таки місцеві дорожники. Причина будівництва проста – те що там називається дорогою, ремонту більше не підлягає як таке.
Це – все.
Натомість, про ділянки від повороту на Карлівку до Краснограду і від Новомосковська до Запоріжжя можна писати поеми. «Морські хвилі відлиті в асфальті», «чаруюча привабливість пральної дошки», «магія місячного ландшафту» - кожен ривок підвіски мого авто народжував нові й нові епітети. Особливо вишукано зелений ВелікБуд я згадував на розв'язці біля села Хорошеве на Дніпропетровщині. На полігоні 30-ї бригади біля Новоград-Волинського, шляхи якими регулярно гасають БТРи вигадали автобанами порівняно з тим, що довелося об’їжджати там.
Знаєте, я згоден проблеми з такими дорогами з'явилися не за зелених – але за Порошенка я бачив ремонти і будівництво доріг ще десь крім державних трас. За меншого піару.
Вже в Запоріжжі мене обрадували, що ВелікБудом насолодитися мені доведеться ще – ту саму трасу Е105 ремонтують південніше Запоріжжя і тому тривалі затори там тепер норма. Цікаві збіги складаються, правда?
ВеликБуд побачити можна виключно на трасах, піар навколо цих будівництв зашалює. Здійснюють роботи обмежена кількість компаній-монополістів, умови під яких виписали в контрактах (під Полтавою в очах мерехтить від техніки з логотипом турецького «Онур»). Керівники Укравтодору заявляють, що всі українські кампанії можуть виконувати інші обсяги робіт, але лихо в тому, що ніяких інших обсягів – не видно. Принаймні там, де водії їздять між обласними центрами. Вам все це нічого не нагадує?
Такі от враження. І так, зеленим крупно пощастило, що я таки не заходився їхати через Золотоношу і Кременчук. Знаючи які там дороги були зазвичай, і побачивши ВеликБуд зблизька, я вже здогадуюся що я побачив би там.
