Тобто і не інтерв’ю, і не перша шпальта, і не журнал… У рекламному додатку до газети «Гардіан» вийшла стаття про Зеленського під назвою «Випадковий президент». Перше враження після прочитання – це іміджева катастрофа. Як його прес-служба могла допустити вихід такого матеріалу? Там же Зеленського не просто розбирають на частини, його розмазують на атоми.
Стаття відверто знущальна. Авторських коментарів у ній значно більше, ніж прямої мови Зе, вони дошкульні і гидливі. Вчитайтесь: «Зеленський робить паузу і сміється. Він набирає повітря, перш ніж дати довгу, заплутану і великою мірою беззмістовну відповідь щодо потужної підтримки США, яку він відчуває, зокрема, з боку президента.»
Дуже детально, з садистською насолодою, описується кар’єра Зеленського-коміка. Потім вивалюються не менш неприємні подробиці виборчої кампанії, зокрема проведення дебатів за сценарієм Зеленського. Журналіст не забув відзначити, що Порошенку на сцені вимкнули мікрофон.
Скандал з американською допомогою та принизливі подробиці взаємодії Трампа і Зеленського. Вжито саме це слово, humiliation. Кумівство і призначення друзів на вищі державні посади.
Екскурс в історію російсько-української війни. Натяк на те, що Зеленський готовий вести переговори з Путіним попри 14 тисяч убитих українців. Короткі цитати Зеленського супроводжуються нищівними коментарями. («Його запальність нівелюється браком конкретики. У таких випадках Зеленський звучить майже як Трамп»).
Перепадає і прес-секретарці, яка постійно втручається у розмову, підказує, подає мімічні сигнали своєму візаві, але це не допомагає. На багато питань Зеленський відповідає «я не знаю» або просто сміється.
А от там, де дійсно було б краще відморозитися, Зеленський раптом починає активно просторікувати, вганяючи присутніх у стан паніки. Так, даючи інтерв’ю британському журналісту і британському виданню, він примудрився обхамити Великобританію, критикуючи Брекзіт і законне та формально оформлене волевиявлення британських громадян. Щось там порівняв їх із п’яним гостем, який залишає вечірку, а потім шкребеться під дверима і проситься назад. Рівень метафори відчуваєте?
А Україну він порівнює із дірявим човном. А себе – із моряком, який затикає дірки руками, ногами, головою… Ну і так далі, ви зрозуміли.
Стаття побудована так, що Зеленський не виглядає милим або смішним. Під кінець притомному читачеві робиться страшно: послухайте, він же маніяк. Неадекватний, некерований чоловік, якому остаточно знесло дах від посади, що у рази перевищує його природні можливості. Перед нами постає небезпечний психопат, який відверто шкодує про те, що у нього нема повноважень вішати людей.
Ми не знаємо, хто оплатив цей матеріал.
Якщо це зробив Офіс президента, це політичне самогубство. Якщо це зробив хтось із суперників Зе, то це політичне кілерство.
Ясно одне. З живими політиками такого не роблять. Так готують до утилізації списаний матеріал.
