[xvalue_foto1]Воно заявляє, що розчароване поверненням РФії в ПАРЄ. Цинізм аж зашкалює! Та ти ж сам усе це погодив під час своїх минулих візитів. Учора мав робочі зустрічі у Варшаві, а в неділю мав дуже цікаву розмову. Людина,з якою поспілкувався, дуже добре поінформована про секрети французької політики й знає аж надто багато з перших рук. Говорили лише про французький візит, німецького не заторкували, хоча там, схоже, ситуація була аналогічною. Так от, мені чітко сказали, що візит мав деякі передумови. Адміністрація Зеленського дуже просила про зустріч і не висувала зі свого боку жодних умов та пропозицій. І умови виставили зеленому. Його погодилися прийняти й продемонструвати особливу проихильність для відповідної телекартинки. За це він мав погодити ряд поступок.
Так от, згода на перехід до прямих переговорів із сепаратистами, відмова від активної позиції у ставленні до Європейсько-рашистських відносин і політики санкцій, сприйняття як доконаного факту повернення РФії в ПАРЄ та ще кілька деталей - це і є ті рішення, які мав гарантувати Зеленський, щоб отримати таку "прихильність" у Парижі (напевно й у Берліні). Мені дуже переконливо сказали, що адміністрація Зеленського здала всі пункти. І те, що зовнішньо-політичний блок Пристайка тихенько мовчав у манжетку, а МЗС відбулося беззубою заявою, теж багато про що говорить. Це майже, як під час недавнього обстрілу артилерією наших позицій. Тоді заборонили стріляти у відповідь. Зараз я щойно вернувся й ще не знаю, чи прямо забороняли нашим дипломатам підтримувати українську парламентську делегацію в ПАРЄ, але їм уперше не надавали активної підтримки.
А тепер про майбутнє. Раша не просто буде тепер вільно почуватися в ПАРЄ, вона буде представлена у вищому керівництві диким україноненависником Слуцкім. Наша делегація пішла не демарш, вона буде лише на одному засаіданні ПАРЄ при розгляді своєї апеляції. Після того ми відмовляємося від участі в органі, в якому розтоптані принципи. Але зараз настають для делегатів у ПАРЄ канікули, А восени у нас уже буде новий парламент, у якому Зеленський мріє створити самостійно більшість, у крайньому випадку прикуплять мажоритарників. І та коаліція й сформована нею делегація до ПАРЄ в повному обсязі виконають обіцянку Зеленського. Вони вже не будуть робити демаршів, вони спокійно визнають призначення Слуцького, а в січні вони спокійно приймуть введення в рашистську делегацію й направлення в ПАРЄ депутатів обраних в окупованому Криму. Вони (росіяни) це вже чітко проанонмували. І це буде фактичним (де-факто) визнанням законності анексії Криму.
А якщо дивитися більш глобально, то одним із підсумків першого (тільки першого) місяця зеленого президенства - це цілковита втрата антипутінської коаліції (вона вже зникла без сліду, залишилися 2-3 країни, які повністю чи частково готові підтримувати Україну). А ще - це остаточна втрата суб'єктності України. Ми тепер тільки об'єкти чужої політики. І якщо хтось думає, що це надто згущені фарби, то почекайте до осені, коли в путіна-зеленського-олігархів будуть у руках ще й уряд та більшість у Раді. Спробуйте мене покритикувати за надто чорну картинку не сьогодні, а тоді.
Вибачайте за тональність, але це направду критично - наше зебільне насєлєніє робить саме такий сценарій невідворотним. Я щось трошки пожив у цій країні й уявляю, як можна боротися з владою. Але коли ви опиняєтеся в умовах глухого СССР, де "народ і партія єдіни", то виникає лише перспектива дисидентства. Це ще не відбулося, ще будуть вибори Ради, ще може статися чудо й зелені балансуватимуть на межі бар'єра, а усяким голосистим і урядовим розтягувачам голосів виборців стане розуму стримати амбіції, ще може статися так, що коаліцію будуть формувати навколо Європейської Солідарності... Теоретично ще все може статися, але поки ми шаленимит темпами йдемо в протилежному керунку. А до 21 липня мусимо поборотися.
