Акт перший. Українські спецслужби готують операцію з затримання 33 російських найманців, серед яких – дотичні до збиття українських бойових літаків, у т ч ІЛ-76 під Луганськом. Про операцію дізнається топ-чиновник з ОПУ, який давно співпрацює з Москвою. Під маркою “це зірве замирення", він добивається, аби операція з затримання була відкладена, а сам зливає інфу Кремлю. Найманців затримує білоруське КДБ, після чого всі вони повертаються в Росію.
Акт другий. Через довічну війну між баштами Кремля та між українськими олігархами, інфа про операцію потрапляє в ЗМІ. Керівники СБУ і ГУР все заперечують, проте. Публікації в ЗМІ підштовхують офіцерів українських спецслужб, вони передають документи нардепам, факт операції здобуває документальне підтвердження. Купівля мовчанки у ЗМІ не дає результатів, скандал розпалюється, про зраду в ОПУ просторікують в кожній робітничій курилці.
Акт третій. Топ-чиновник з ОПУ розуміє, що справа смердить керосином, і звертається до Кремля, аби той створив інформаційну бобму, що переб'є скандал з операцією СБУ і ГУР – порушив перемир'я на Донбасі. Перемир'я порушене, загинув український хлопець, всі розмови – про це. Тепер за задумом топ-чиновника, контрольований ним президент “владнає проблему на фронті шляхом переговорів" і на вибори політсила президента (і топ-чиновника) приходить вся в білому. Про операцію СБУ і ГУР всі забули. А загиблі солдати? Що таке їхнє життя для зрадника?
Як вам? Скажете – маячня? Відповім – не більша, ніж нісенітниця яку нині розносить ЗЕботва, ніби санкції проти Порошенка, то подарунок Москви за те що порохоботи поширюють версію про дотичність українських спецслужб до появи “вагнерівців” у Білорусі. Ні, я розумію, відморожені ЗЕфанати зжеруть будь-яку гниль, аби зелена. Але розумним людям час замислитися - і згадати от просто про факти.
А факти – такі. Факт перший. Впровадження санкцій – це бюрократія. А в авторитарній Росії це – нудна і повільна бюрократія. Санкції не впроваджують проти президентів країн – тому їх не впроваджували проти Порошенка. Їх впровадили зараз – коли система виродила. А проти ЗЕкоманди санкцій не впровадили – бо рознарядки не було. Факт другий. Більше року спецслужби України проводили операцію з вербовки російських найманців до фейкової контори, в ході чого найманці Москви соловейками проспівали про свої злочини – це підтверджують документи Ар'єва. Найманців документували. Їх вербували. Їх вели. І треба ж таке – їх затримують білоруси, а керівники СБУ і ГУР не відмовчуються, а відверто брешуть. Факт третій. Ніхто в умовах скандалу не зацікавлений в створенні ТСК так, як “Слуга народу". Але. Арахамія категорично відмовляється брати участь у ТСК. З якого це? Факт четвертий - перемир'я порушене. Зразу як спалахнув скандал.
На які висновки все це наводить? Як кажуть у таких випадках, розумному – досить, а дурню – й не треба.
