Алессандра Муссоліні, колишній депутат Європейського парламенту і засновник ультраправої партії «Соціальна дія», побудувала свою кар’єру на спробах реабілітувати пам’ять про свого діда, фашистського диктатора Італії і союзника Адольфа Гітлера.
При цьому потрібно розуміти, що Алессандра Муссоліні відчуває теплі почуття до Беніто Муссоліні аж ніяк не тільки як родичка. Її ріднять з диктатором насамперед політичні погляди. Ксенофобські висловлювання Алессандри Муссоліні нерідко заважали її власній політичній кар’єрі. Коли в Європейському парламенті вона заявила, що всі румуни – злочинці, це призвело до розпаду ультраправої фракції, членом якої вона була.
Навіть зараз, коли Алессандра Муссоліні не так часто з’являється у новинах, їй вдається провокувати скандали. Останній був якраз 25 квітня, коли вона обурювалася спробами відсвяткувати день звільнення Італії від фашизму в період коронавірусу. Але обурювалася зовсім не порушенням безпечної дистанції між людьми, а «традиційним» егоїзмом колишніх партизан. І це при тому, що в італійському суспільстві щодо дня 25 квітня давно існує очевидний консенсус. Не тільки ліві політики, не тільки центристи, а й політики правого табору віддають данину цій даті. Так, у цьому році лідер правих популістів із Ліги Маттео Сальвіні знову нагадав, що мова йде про «справжній день свободи».
Тому що це – день свободи практично для всіх італійців, але тільки не для онуки диктатора, яка навіть вигадала термін «дучефобія» і вважає, що за образу пам’яті Муссоліні потрібно відправляти до в’язниці. «Будь-кого, хто виставляє фотографію смерті мого дідуся або малює його догори ногами, здійснює акт насильства, який слід переслідувати», – заявляє колишня депутатка. (Тіла Муссоліні та його соратників після розстрілу були вивішені догори ногами).
Пояснень від Зеленського потребує кожен громадянин України, який поважає свою країну
Чи потрібно дивуватися, що саме ця пані виявилася серед спостерігачів на фейкових «виборах» в окупованій частині Донбасу? Напевне, варто. Адже, з одного боку – «народні республіки», яких окупанти проголосили частиною «русского мира», де думають про відновлення пам’ятника «переможцю фашизму» Сталіну і на 9 травня перейменовують у Сталіно Донецьк. А з іншого – внучка і прихильниця творця фашизму, політика, що послав на радянський фронт італійські війська. Не сходиться? Але російське керівництво давно вже готове співпрацювати з лідерами екстремістів у західних країнах – як правими, так і лівими. І, ймовірно, це навіть приємно – що онука «самого» Муссоліні тобі прислуговує.
Але якщо у запрошенні Муссоліні на Донбас логіки не було, так у рішенні українського керівництва включити політика до санкційного списку логіка була. Муссоліні порушила закони України, вона сприяла окупації і російській пропаганді. Цей вчинок не можна було не помітити.
Саме тому важливо зрозуміти, якими мотивами керувався президент Володимир Зеленський, коли виключив Алессандру Муссоліні з цього списку. Що спільного в українського президента та італійської екстремістки – ну, зрозуміло, крім того, що і Володимир, і Алессандра – це колишні актори, які вирішили зайнятися політикою? Родичі Зеленського воювали проти фашизму. Дідусь Муссоліні заснував фашизм і направив солдатів на війну з родичами Зеленського і вона своїм дідом пишається. Зеленський хоче, щоб на Донбасі пройшли вільні, чесні вибори. Муссоліні брала участь у невільних і нечесних виборах і своєю присутністю намагалася довести зворотнє. І після всього цього прізвище Алессандри Муссоліні зникає зі списку санкцій без жодних пояснень.
Я впевнений, що цих пояснень потребує кожен громадянин України, який поважає свою країну і не бажає, щоб іноземні політики ставилися з презирством до її кордонів, її законів і її мешканців.
