Сьогодні, у зверненні з нагоди Дня місцевого самоврядування Зеленський заявив: "Ще ніколи на місцевому рівні в Україні не було стільки владних і фінансових можливостей, як тепер. Внаслідок децентралізації місцеві бюджети збільшились у декілька разів, загалом по країні це колосальна сума: щороку – сотні мільярдів гривень. Перейшли на місця й повноваження.Саме це й зумовлює настільки відчайдушну боротьбу за вплив у громадах майже по всій Україні".
Напередодні, вітаючи з Днем ЗСУ він же сказав: "Загальновизнаний факт, що армія України стала однією з найсильніших у Європі. Наші воїни навчають військових держав-партнерів того, що таке сучасна війна і як успішно протидіяти ворогу, яким би технічно забезпеченим він не був. Також важливо й те, що Збройні сили України з кожним роком перебирають дедалі більше закордонного професійного досвіду".
Тут, очевидно має місце німа сцена. Бо фактично Зеленський констатує досягнення свого попередника. Того самого, якого він не може оминути у своїх відеороликах, щодо якого зареєстровано кілька десятків порожніх кримінальних проваджень, і якому чинний президент любить погрожувати.
Тобто, щоб знайти в країні реальний, а не віртуальний позитив, Зеленському потрібно звернутись до сфер, які успішно реформував Порошенко. Які мають запас міцності, щоб не бути повністю зруйнованими теперішньою недолугою політикою.
Про що Зеленський не наважиться сказати у цьому ряду, так це про медичну реформу. Бо я не уявляю, як зараз шукали би допомоги люди в умовах коронавірусу, якби не ефективний інститут сімейних лікарів.
Про що він не зможе сказати навіть якщо сильно захоче, так це про економіку і соціальну сферу. Бо отримав економіку на підйомі, а почала вона валится вже восени 2019, і у лютому, до пандемії, вже була у мінусі. Бо отримав країну, у якій було запланована індексація пенсій, підвищення зарплат вчителям, натомість зараз урізаються субсидії, а вчителів годують обіцянками.
Навряд чи щось хороше відтепер він зможе сказати і про міжнародну політику, зокрема євроінтеграцію, після оприлюдненого сьогодні звіту щодо виконання Україною Угоди про асоціацію ЄС. Ще ніколи звіт про виконання Україною угоди про асоціацію не був настільки песимістичним. І він сильно контрастує з попередніми аналогічними документами.
В принципі, у мене немає ілюзій щодо того, що Зеленський, згадуючи чи приписуючи собі результати роботи попереднього президента, якимось чином їх цінує, чи думає примножувати. Навпаки - після заяв про антикорупційну інфраструктуру і наявність політичної волі спалахнула історія з Татаровим, з його тезами про "зовнішнє управління". Руйнують САП та НАБУ. Що у нас з армією, з держоборонзамовленням, або з тим, як забираються кошти з місцевих бюджетів, теж добре відомо.
І Зеленський таки плює в колодязь, з якого черпає не воду, а таки справжні зерна для своїх заяв.
Він, і багато "слуг", вимостили собі шлях до влади розповідями про те, як все погано в Україні, яке все зруйноване, і як багато часу їм треба на "відновлення". І вже будучи при владі теж торочили про це. Щоб що? Щоб за відсутності власних результатів спиратись на зроблене тими, проти кого ними ж велася безсоромна і ница інформаційна війна?
