Депутати німецького Бундестагу відхилили подання фракції ХДС/ХСС на тему «Протиставляти політиці Росії єдність Заходу», розгляд якого став основним питанням дебатів 17 лютого.
Проти проголосували всі фракції, окрім ініціаторів обговорення - консерваторів, не було навіть тих, хто утримався.
Християнський блок, який наразі є опозиційною силою, вимагав посилення підтримки України, в тому числі оборонною зброєю, радикальної зміни курсу уряду ФРН щодо Кремля.
Фракція ХДС/ХСС закликала федеральний уряд припинити свій «небезпечний звивистий курс у політиці щодо Росії», який викликає роздратування у партнерів по НАТО та ЄС, а також у сусідів і партнерів, насамперед, у Східній Європі. Депутати блоку вимагали від федерального уряду «чітко і недвозначно» назвати Росію причиною напруженої загрозливої ситуації та вжити необхідних заходів, зберігати існуючі санкції проти РФ доти, поки Москва повністю не виконає свої зобов’язання за Мінськими угодами та не поверне Крим Україні.
Представник фракції Йоханн Давід Вадефуль, зокрема, зазначив, що війна в Україні, яка розпочалася після анексії Криму, триває, тож увесь демократичний світ, і Німеччина як його частина, мають рішуче протистояти політиці Кремля. «Наразі йдеться не більше - не менше, як про війну», - підкреслив депутат. Він подякував канцлеру від СДПН Олафу Шольцу за чіткі меседжі під час його нещодавніх візитів до Києва та Москви, але розкритикував його «невизначеність» щодо проєкту «Північний потік 2». «Звісно, «Північний потік 2» належить до санкційного пакету, і це у Вашингтоні мав сказати саме Шольц, а не Байден, але він цього не зробив. І це була велика помилка», - заявив Вадефуль.
Він зазначив, що не дивується, що в Україні сприймають постачання польових шпиталів як прояв цинізму на тлі відмови надати оборонну зброю та перешкоджання іншим країнам передати Києву навіть старі озброєння. «Це не є позицією солідарності. Це було і залишається великою помилкою уряду», - підкреслив політик. У тому ж ключі виступили інші депутати фракції.
Натомість представники Соціал-демократичної партії, яка наразі є партією влади, дорікнули консерваторам за те, що саме вони, їх уряд і його очільниця Ангела Меркель визначили політику щодо ненадання Україні озброєнь, а тепер різко змінили позицію. «Німеччина має більш ніж хтось інший боротися мир, за функціонування "нормандської четвірки", за дипломатію, за економічну допомогу Україні», - заявив член СДПН Ральф Штегнер. Він назвав нинішню кризу першим випробуванням для влади під проводом соціал-демократів.
«Зелені», які входять до коаліційного уряду, також згадали позицію консерваторів, коли вони становили більшість у парламенті. «Якби позиція щодо «Північного потоку 2» за Меркель була іншою, ми не дискутували б тут зараз», - зауважив Робін Вагенер.
Інша представниця екопартії Агнешка Бруггер зі свого боку заявила, що «кризу спровокувала не Україна, а Росія своєю поведінкою, вона… намагається за допомогою військових засобів через голови інших країн встановити новий порядок і попирає ногами права наших сусідів», і що «Кремль жорстоко пошкодує, якщо нападе на Україну».
Депутати-ліберали в цілому похвалили канцлера Шольца за його політику щодо Росії, за те, що «він чітко визначив межі», що, мовляв, уже призвело до певного зниження напруженості. «Ми відкидаємо подання ХДС/ХСС. Політика «Світлофора» є доброю і правильною», - заявив Ульріх Рехте (ВдПН, яка також входить до правлячої коаліції).
Його однопартієць Маркус Фадер заявив, що Німеччина має моральну відповідальність за збереження демократії та підтримання миру в Європі, і як найбільша економіка в Європі може зробити свій внесок трьома шляхами: дипломатичними зусиллями, економічною допомогою Україні («якщо ніхто не хоче інвестувати в країну, яка перманентно перебуває у стані війні, на що і розраховує Путін, то треба, щоб інвестувала Німеччина») та готовністю запровадити санкції в разі подальшої агресії.
Традиційно звинуватили в ескалації ситуації НАТО «Ліві» та праві з «Альтернативи для Німеччини». Ці дві партії представили власні пропозиції, які було вирішено направити для подальшого обговорення до Комітету у закордонних справах.
