17 липня президент України призначив виконувачем обов’язків генерального прокурора України Олексія Симоненка, замість відстороненої з посади Ірини Венедіктової.
Що про нього відомо, і чим він запам’ятався на своїй посаді, нагадує
PRM.UA.
Справи Шеремета та Стерненка
З приходом на посаду в Офіс генерального прокурора України курував розслідування вбивства журналіста Павла Шеремета, справу активіста Сергія Стерненка та вбивства Катерини Гандзюк.
Як відомо, “прогрес” у розслідуванні трагічної загибелі Павла Шеремета почався з ганебного ув’язнення учасника АТО та музиканта Андрія Антоненка, лікаря Юлії Кузьменко та переслідування військової медсестри Яни Дугарь, згодом через відсутність будь-яких доказів затриманих звільнили. Активіста Сергія Стерненка вдалось відстояти – у тому числі за допомоги масштабних акцій протесту біля Офісу президента України.
Справа Татарова
Крім того, ЗМІ говорили про причетність Олексія Симоненка до “злиття” справи поплічника Віктора Януковича й активного учасника придушення Революції Гідності Олега Татарова. Попри те, що слідство мало переконливі докази, що Татаров на посаді юриста державної компанії “УкрБуд” брав участь у передачі хабаря посадовцю криміналістичної установи МВС Костянтину Дубоносу.
Після призначення Олега Татарова в Офіс президента все “забуксувало”.
Розслідування Національного антикорупційного бюро України було зірвано сумнівними рішеннями Офісу генпрокурора та низки судів й передано до Служби безпеки України, що фактично і “поховало” його.
Саме Олексій Симоненко, як пише УП, здійснив передачу справи від НАБУ до СБУ. Фактично саме його руками Татарова вивели з-під слідства НАБУ. На цьому роль Симоненка не закінчилася. Одразу після передачі справи від НАБУ до СБУ з неї прибрали прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яких змінили на прокурорів з Офісу генпрокурорки Ірини Венедіктової.
Так звана підозра Петру Порошенку
Це більшу медійну популярність Олексій Симоненко здобув після підписання незаконної підозри у фейковій справі щодо “державної зради” Петру Порошенку. Звинувачення на адресу п’ятому президенту були настільки безглуздими і юридично нікчемними, що навіть генеральна прокурорка не насмілилась поставити свій підпис на підозрі – заради цього вона взяла відпустку. Тож підозру візував саме Олексій Симоненко.
“Сьогодні вранці у кабінеті генерального прокурора України виявлено тіло. Професійне самогубство вчинив заступник генпрокурора Олексій Симоненко. Співчуття колегам, друзям та рідним можна надсилати на адресу: Київ, Різницька 13/15”, – сказав тоді адвокат Петра Порошенка Ілля Новіков.
Причому підозру Петру Порошенку виснули під час того, як той перебував з візитом за кордоном – можливо, влада розраховувала, що політик не повернеться в Україну й перестане становити політичну загрозу нинішній владі, втім, цього не сталося. Далі – кілька судових засідань, де, очікувано, не змогли довести жодної причетності п’ятого президента до будь-яких злочинних дій.
Тоді ж Олексія Симоненка було внесено до списку осіб, які становлять загрозу для національної безпеки України на сайті “Миротворець”. Там його звинувачують в усвідомлених діях, спрямованих на “руйнування правоохоронної системи України шляхом її дискредитації та підриву довіри до неї”. “Перебуваючи у змові з групою невстановлених осіб, усвідомлюючи злочинність своїх діянь, взяв участь у фальсифікації т.зв. доказової бази за звинуваченням у держзраді Президента України П.Порошенка”, – йдеться у дописі “Миротворця”.
Підозри у незаконних статках та можливих зв’язках з кримінальним світом
Така активна залученість Олексія Симоненка до найбільш резонансних справ викликала зрозумілу цікавість ЗМІ до статків та зв’язків першого заступника генпрокурора.
За інформацію журналістів-розслідувачів “Прямого”, дружина Олексія Симоненка Олена отримала дохід у майже 1,5 мільйона гривень, попри те, що її бізнес не працює й приносить одні збитки.
Олена Симоненко – півтора року як рестораторка. Влітку 2020-го року вона відкрила заклад у самісінькому центрі Києві. Ця приємна подія відбулася через кілька місяців після кар’єрного злету її чоловіка в Офісі генпрокурора.
З декларації Олексія Симоненка випливає, що родина живе переважно за рахунок дружини. Ще у 2018-му сам він як контррозвідник декларував 126 тисяч гривень річної зарплати, тоді як дружина Олена – 1 мільйон 75 тисяч гривень – від зайняття підприємницькою діяльністю.
Втім, як свідчить декларація заступника генпрокурора Олександра Симоненка за 2020 рік, його дружина заробила майже півтора мільйона гривень, займаючись ресторанним бізнесом. Саме він приніс з Офісу Генпрокурора вдвічі менше – 700 тисяч. Натомість фінансова звітність компанії Олени Симоненко “Красула Б” говорить про зворотне – ресторан не працює, від нього суцільний збиток.
Крім того, за інформацією Bihus.info, дружина Олексія Симоненка є співвласницею двох земельних ділянок із сином колишнього регіонала Сергія Канакі, якого пов’язують із кримінальним світом – злочинним угрупованням так званого “Фашиста”.
Сергія Канакі, який раніше також мав прізвище Красільніков, пов’язують із кримінальним світом. У ЗМІ можна знайти низку публікацій, в яких Сергія Красільнікова називають колишнім “бригадиром” ОЗУ кримінального авторитета Вячеслава Пересецького, відомого під прізвиськом “Фашист”.
У той час сам Красільніков нібито мав прізвисько “Макс”. ОЗУ діяло в Києві у 80-х та 90-х роках минулого століття, спершу займаючись переважно рекетом та крадіжками, однак потім перейшло і до підприємницької діяльності.
Приналежність Сергія Красільнікова-Канакі до цього ОЗУ підтверджує й один із засновників українського Управління боротьби з організованою злочинністю Валерій Кур. Так, він розповів Bihus.Info, що Сергій Красільніков був серед наближених до “Фашиста” членів угруповання, які мали частку в бізнесі та залишилися в групі навіть після того, як В’ячеслав Пересецький потрапив за ґрати.
Олексій Симоненко. Біографічна довідка.
Народився 18 вересня 1976 у Чугуєві Харківської області.
Освіта: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого (1998), юрист.
Кар’єра: 1998-2006 роки – стажист на посаді помічника прокурора, помічник прокурора, слідчий прокуратури Ватутінського району м. Києва; слідчий прокуратур Деснянського та Оболонського районів Києва; ст. помічник прокурора, ст. слідчий прокуратури Оболонського району Києва.
2006-10 роки – слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області; старший помічник прокурора Київської області з питань правового забезпечення; начальника слідчого відділу слідчого управління; заступник начальника, начальник відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури слідчого управління прокуратури Київської області. 2010–2018 роки – в органах СБУ.
З 27 березня 2020 року — заступник Генерального прокурора. З 17 липня 2022 — виконувач обов’язків Генерального прокурора України. З 17 липня 2022 — виконувач обов’язків Генерального прокурора України.
