В Україні є постанова про самовизначення народів, є постанова про визнання Чеченської Республіки Ічкерія окупованою територією, є кілька постанов щодо геноциду черкесів, щодо інших національностей, але треба випрацювати системну політику. 
Про це «Главкому»
розповів голова Тимчасової спеціальної комісії з питань підготовки державної політики України щодо взаємодії з національними рухами малих та корінних народів Російської Федерації Ярослав Юрчишин з «Голосу».
Нині сформувати поле для виконавчих органів влади, як саме взаємодіяти з поневоленими народами Росії, і пояснювати західному світу, що не варто бігати по граблях та боятися дезінтеграції Росії, як колись він боявся розпаду Радянського Союзу. «Тодішній президент США Джордж Буш приїжджав і переконував українців не оголошувати про державний суверенітет», – зауважив нардеп.
Російська пропаганда сама просуває міф, що у разі, якщо не буде централізованої Росії та президента Володимира Путіна, то на їхній території почнеться хаос. Насправді, якщо аналізувати на науковому рівні праці Януша Буґайського (американський політолог і телеведучий) та інших аналітиків, то для Заходу продумана децентралізація Росії є більш ефективним механізмом стримування тоталітарних настроїв навіть у світі.
«Щоби доруйнувати імперію народів, якою був Радянський Союз, цілком логічно вже зараз розуміти, як взаємодіяти з тими, хто максимально зацікавлений у демократизації Росії. І це, на жаль, не офіційна опозиція у вигляді Навального-Каспарова, яка виступає більше за те, щоби зберегти Росію в існуючих кордонах. Проблема у тому, що в існуючих кордонах вона не може існувати інакше, ніж імперія і завжди буде загрозою для демократичного світу», – розповів Юрчишин.
Важливо показати, що ці центробіжні процеси невідворотні, особливо коли є абсолютно різні інтереси у Комі, на Кавказі, у Татарстані. Тож зараз треба зрозуміти, як і з ким можна вести діалог, щоби цей процес був керованим, демократичним і посилював західний світ, а ці території не стали периферійною зоною.
Комісія планує розробити проєкт концепції політики, де визначено, що таке поневолені народи, як Україна з ними взаємодіє, які цілі цієї взаємодії. «Під цю концепцію буде пропонуватися певна інституційна рамка. Що має робити Міністерство закордонних справ? Що Рада національної безпеки та оборони? Що наші розвідувальні органи? Як можуть бути задіяні інші гравці?» – поділився народний депутат.
Саму концепцію мав би затвердити Кабмін як виконавчий орган влади, доручивши певні повноваження міністерствам і агенціям. А вже далі треба визначатися, які для реалізації цього плану потрібні закони та підзаконні акти, постанови, звернення та взаємодія на рівні парламентської й загальної дипломатії.
«Прийнявши постанову про право на самовизначення народів, ми тим самим вже взяли на себе зобов'язання допомагати їм у цьому самовизначенні. Звісно, ми не будемо і не маємо права нав’язувати іншим народам якесь своє бачення суверенітету. Але маємо в активному діалозі отримувати запит з їхньої сторони, яка їм підтримка необхідна, та допомагати у процесі самовизначення. Треба розуміти, як самі народи бачать цей процес, наскільки це збігається з нашими інтересами і як ми разом у цьому напрямку готові рухатися. Ми не маємо розкоші чекати, доки ці центробіжні процеси підуть самі собою, у нас має бути проактивна позиція», – наголосив Юрчишин.
Взаємодіяти планують з представниками корінних народів, які, залежно від своїх можливостей, можуть включатися у роботу. Якщо, наприклад, аналізувати Калмицький рух, то дуже активна частина, яка бореться за свої етнічні права, залишилася у Калмикії та ФСБ з нею дуже складно справлятися.
Республіка Татарстан досі має у своїх законах право на самовизначення і досі не підписала Федеральний договір. Рух захисту татарської мови включає пів мільйона татар з 6 млн. Але вони добилися того, що всі чиновники, які приїжджають з Москви працювати у Татарстан, мають вивчати татарську мову.
Зараз дуже активні відцентрові рухи в Інгрії – це територія Ленінградської області та Петербурга, заселена переважно етнічними росіянами, які відчувають себе другосортними у порівнянні з Москвою. Хоча насправді мають і свої культурні особливості, і у зв'язку з географічним положенням, більш активні комунікації з Заходом, особливо з балтійськими чи угрофінськими державами.
«І окремо треба виділити активну частину, якої раніше не було, – це ті, хто виїхали з Росії й стали бійцями різних батальйонів та частин ЗСУ. Пропорційно це невелика кількість, але вони є природними представниками цих етнічних груп. Тут можна говорити й про чеченські батальйони, і про корпус «Свобода Росії», де служать представники різних етнічних груп з території РФ», – розповів нардеп.
Якщо підсумувати, то йдеться про три групи цих народів, з якими контактують українці: ті, хто лишився на території РФ, діаспора і військові, які включилися у збройну боротьбу проти Росії у лавах ЗСУ. Комунікація з ними є різною, і кожна етнічна спільнота чи регіональна група вимагають окремого підходу. Той же Татарстан вже готовий брати стільки суверенітету, скільки він може потягнути, як і Ічкерія. Хтось, як малі народи Сибіру, яких залишилося дуже мало, потребують захисту.
«Згідно із законодавством, у нас є пів року, щоби ми напрацювали відповідний законопроєкт. За потреби, якщо Верховна Рада бачитиме перспективу подальшої нашої діяльності, робота може продовжитися. А от стосовно того, скільки часу треба, щоби облаштувати Росію, щоби вона не була загрозою для світу, тут не про роки йдеться, а скоріше про десятиліття. Але краще підготуватися, щоби цих десятиліть було менше», – підсумував Юрчишин.
Зауважимо, на День Незалежності Верховна Рада прийняла постанову №9617 про утворення Тимчасової спеціальної комісії з питань підготовки державної політики України щодо взаємодії з національними рухами малих та корінних народів Російської Федерації. Якщо описати суть майбутньої роботи цієї комісії коротко: Київ шукає контакту з корінними народами Росії, для того, щоби Україні й решті цивілізованого світу було з ким мати діло, коли РФ почне розвалюватися.
