[xvalue_foto1] Повернення Росії в ПАРЄ це перша серйозна поразка української дипломатії за 5 років.Дипломатія, згідно з Конституцією, це зона відповідальності в першу чергу президента. Весь останній місяць, коли йшла позиційна боротьба навколо скасування санкцій проти росіян в Раді Європи і було ясно, до чого схиляються німці і французи, в новій адміністрації "узеленского" займалися чим завгодно, крім своїх прямих обов'язків. Вони призначали сумнівні в частині законності дострокові вибори парламенту, провели ряд незаконних призначень люстрованих чиновників, жваво обговорювали переїзд АП в колишній музей Леніна, захоплено формували передвиборчі списки з дітей колишніх регіоналів і ставлеників олігархів, здійснювали незаконний тиск на суди і ухвалювали протекціоністські рішення на користь олігархів.
Замість цього потрібно було займатися рутинною і нудною роботою. Президент і його дипломатична служба повинна була бомбити листами лідерів ЄС, особисто обдзвонювати Макрона, Меркель і Ягланда та як мінімум багато зустрічатися для консультацій з українською делегацією в ПАРЄ. З усього цього необхідного комплексу заходів було зроблено нуль. Саме ця суха цифра визначає результат ефективності президента у виконанні його прямих президентських обов'язків.
Дипломатична робота це комплекс регулярних, часто нудних заходів щодо реалізації національних інтересів. Але саме від їх виконання залежить, чи будуть твою країну сприймати як рівну на глобальній шахівниці. І бачачи таку неготовність і слабкість нової української адміністрації, лобісти і друзі Путіна тепер посилили у багато разів свої зусилля. Конфлікт буде вирішений за рахунок слабшого.
Тепер, після повернення росіян до зали ПАРЄ, принизливий за формою для України, тому що не передбачає ніяких умов, на кону всі антиросійські санкції. Які також не вистоять, якщо українське керівництво не буде за них боротися. Втім, ми вже можемо впевнено передбачити підсумок боротьби за них, з урахуванням Страсбурзького ганьби. Ганьби не тільки для України, але в першу чергу для цінностей Європи.
Тарас Березовець
