Народні депутати ухвалили резонансний законопроєкт щодо олігархів. За резонансний законопроєкт щодо олігархів проголосували 279 депутатів. Журналіст, редактоор відділу економіки "Дзеркала тижня" Юлія Самаєва проаналізувала прийнятий закон та розповіла про його "підводні камені".
У своїй статті журналіст інтригуюче пише: "Нам не вибратися із олігархічної дупи, хоч би що нам обіцяли".
Далі констатує: до 13 сторінок законопроєкту про олігархів депутати подали 1300 поправок.
У своєму матеріалі Самаєва пише: "Поки депутати міняли "або" та "та", ДП "Гарантований покупець" задешево продало електроенергію аж на чотири місяці наперед трейдерам Ігоря Коломойського. Прямо за лічені години до її подорожчання... Поки депутати мучилися, в дужках писати "контролер" чи без, Фонд держмайна звільнив менеджера за те, що він викрив системні розкрадання на "Харківобленерго", яким держава володіє спільно з Вадимом Новинським".
Журналістка також пише: "Поки нардепи формулювали найкраще визначення для електронних медіа, Верховний суд так і не знайшов у собі сил визнати, що державний "Приватбанк" не винен офшорним компаніям родини Суркісів нічого, відправивши справу на 350 млн дол. на чергове коло розгляду. Поки в парламенті вагалися, чи потрібно уточнювати, що бенефіціар – це саме фізична особа, Антимонопольний комітет зробив усе, аби злити суд про правомочність їхнього штрафу у 4,7 млрд грн, накладеного на АЗС Коломойського. Трьох місяців АМКУ не вистачило, щоб подати суду свою аргументацію. Ну, щоб юристам Коломойського усього вистачило для виграшу. А ще АМКУ так і не знайшов порушень у діях МАУ Коломойського, хоча вони очевидні всім, хто бодай раз користувався послугами "авіамаршрутки".
Самаєва пише, що Мін'юст тим часом переконує, що принаймні Медведчук, Коломойський і Фірташ – хороший приклад зусиль української влади у боротьбі з олігархами: "Нагадаємо панові міністру, що фірташівська компанія-постачальник газу для населення цьогоріч законтрактувала у "Нафтогазу" найбільші річні обсяги палива за найнижчою вартістю, давши всім на ринку зрозуміти, хто тут державний улюбленець. Усі у високих кабінетах були дуже занепокоєні, але досі нічого не зробили. Чи згадаймо, як секретар РНБО публічно збрехав, що санкцій на Коломойського досі не накладено, бо Україна чекає якихось документів від США. А отримавши відповідь від Держдепу, що це не так, промовчав, наче й не про нього".
Журналістка наголошує, що якби влада дійсно хотіла зруйнувати підвалини олігархату, то ми побачили б реальне збільшення ренти, а не ту профанацію, яку зрештою залишили у тепер у законі про деолігархізацію.
"Вона запустила б реальний контроль трансфертного ціноутворення замість нинішньої імітації. Ми перестали б фіксувати систематичні прогини держкомпаній під олігархами. І, звісно, принципово іншою стала б робота Антимонопольного комітету, на який зараз без сліз не глянеш. Але Зеленському все це не потрібно. Йому потрібні контрольовані медійні та грошові мішки. Він не хоче, щоб вони перестали пити нашу кров, він хоче регулярно їсти кров'янку", – підсумовує журналістка.
Самаєва переконана, що Зеленський ініціював цей закон винятково задля збільшення власної політичної ваги.
"Закон про олігархів не зменшить корупції у держпідприємствах, не гарантуватиме неупередженого судочинства, не зміцнить антикорупційної системи, не додасть сміливості та принциповості ані Антимонопольному комітету, ані решті відомств. Потрібні зовсім інші зміни, і заперечувати це може або дурень, або падлюка. Президент не дурень. Він точно знає, навіщо йому потрібен цей закон. Він хоче підвісити олігархів за зябра. Не заради зменшення їхнього впливу на Україну. Виключно задля збільшення власної політичної ваги", – пише журналістка.
І резюмує: "Гачок Зеленського — це публічний Реєстр, адже решта пропонованих наслідків для олігархів нікчемні. На Банковій апетити вже зросли: список 13 потенційних олігархів, за даними наших джерел, уже дотягує до сорока осіб. І з кожним можна вступити у непрості перемовини про те, що ж обміняти на жадане непотрапляння у Реєстр".
