Cудилище над бойовим генералом Ігорем Павловським, над керівником заводу «Кузня на Рибальському» Валерієм Шандрою – політично вмотивований злочин влади, який вписується в кампанію із дискредитації та цькування захисників України: ветеранів, добровольців, волонтерів. Це – кампанія, в якій влада атакує тих, хто грав вагому роль в обороні країни від російського агресії – будь-то рядовий солдат чи колишній Верховний Головнокомандувач. Цю кампанію Офіс Зеленського розпочав ще 2019 року, заборонивши армії звільняти рідну землю та шукаючи миру в очах Путіна.
Генерал Павловський – один з ключових командувачів обороною Маріуполя в 2014 році, за що проти нього порушено кілька кримінальних справ у Росії. За час роботи Ігоря Павловського заступником міністра оборони в 2015-2019 роках у Збройні Сили України поставили рекордну кількість зразків озброєння та військової техніки, яку успішно використовують наші захисники на суходолі і в Військово-Морських Силах. І за це його намагаються засудити не лише в Росії, що можна зрозуміти, але й в Україні, що в голові просто не вкладається.
Павловський далеко не єдиний генерал, проти якого за вказівками зеленої влади білими нитками шиють кримінальні справи, які потім одна за одною розвалюються ще до передачі в суд. До таких належать справи проти генералів Марченка, Мельника, Шевчука, Назарова та інших.
Схоже, цькувати та карати тих, хто чинив опір Кремлю і його проекту Новоросія – усвідомлений курс Банкової. Можливо, в такий спосіб Зеленський лише готується до зустріч з Путіним.
Переслідуванням колишніх керівників Міністерства оборони влада деморалізує і тих, хто тепер працює на ключових посадах в оборонному відомстві. Це чіткий сигнал і теперішньому керівному складу, і майбутньому – наскільки небезпечно брати на себе відповідальність, приймати рішення та віддавати накази.
Показово, що кампанію проти «Кузні на Рибальському», яка зіграла вагому роль у зміцненні Військово-Морських Сил України, розв’язано саме в момент активізації російської воєнщини в акваторії Чорного та Азовського морів.
«Кузня» на момент початку війни виявилася єдиним вітчизняним суднобудівним підприємством, здатним швидко налагодити випуск катерів – якісних, обладнаних зброєю вітчизняного виробництва. До того ж, в рази дешевших, ніж будь-які закордонні аналоги, які можна купити тепер, але яких в 2014-15 роках нам ніхто не мав наміру продавати. Для цього «Кузня», як добре відомо, крім державних, залучала власні та кредитні ресурси, і витратила на виробництво більше, ніж отримала фінансування.
Ще до війни підприємство виготовило корвети «Луцьк» і «Тернопіль». З 2014 року побудувало на замовлення Міністерства оборони 7 катерів, які несуть службу на Азові та Чорному морі. Решту катерів винятково під політичним тиском не приймають на озброєння. Тепер влада, свідомо паралізуючи роботу провідного суднобудівного підприємства, планує закупити за кордоном катери, які по ціні в рази перевищують вартість вітчизняних. Вітчизняних, які по бойових якостях не поступаються, а то й кращі за імпортні аналоги.
«Європейська Солідарність» обурена низкою неправомірних рішень Печерського суду щодо колишніх посадовців Міністерства оборони та керівників оборонних підприємств, і абсурдними грошовими заставами, які не мають нічого спільного із правосуддям.
Замовник цієї справи, як ми вже наголошували – особисто Володимир Зеленський. Виконавець – заступник керівника його Офісу Смирнов, а заявник по частині подібних справ теж відомий – Андрій Портнов.
За фабрикацію справ безпосередньо відповідає Державне бюро розслідувань, яке перетворилося на приватну інквізицію Зеленського, що підтверджено в тому числі і записом розмов в кабінеті колишнього керівника ДБР, який став здобутком гласності.
Серед іншого влада в такий спосіб намагається відволікти увагу не лише від суцільних провалів в соціально-економічній сфері, але й від власної ролі у зливі росіянам державної таємниці щодо спецоперації із затримання російських військових злочинців із приватної армії Вагнера.
На тлі останніх подій, рівно як і у світлі розправи з найкращими генералами нової української армії всі патріотичні заяви Зеленського лунають не як задуманий режисерами бас-баритон, а як дешевий нікчемний фальцет, до якого нема й бути не може жодної довіри.
