Крім домовленостей щодо Сирії, лідери Росії та Туреччини встигли обговорити й перспективи двосторонніх відносин. На спільній пресконференції в Сочі Ердоган зазначив успішне продовження співробітництва у рамках проєктів «АЕС «Аккую» і «Турецький потік», подякував за своєчасні поставки російських С-400, пообіцяв зробити подальші «серйозні спільні кроки в оборонній промисловості» і висловив надію, що угода про перехід на національні валюти у двосторонній торгівлі дозволить досягти задекларованої раніше мети в 100 млрд дол. взаємного товарообігу. Візит пройшов настільки успішно, що очільник управління зі зв’язків із громадськістю турецької АП навіть оголосив про «початок нової ери у двосторонніх відносинах».
Про це у своїй статті для
DT.UA пише Євгенія Габер, заступник директора Дипломатичної академії України ім. Г.Удовенка, кандидат політичних наук. За її словами, схоже, що цього разу це не порожні слова. З огляду на те, що «Джерело миру» помітно підживило націоналістичні, антиамериканські і загалом антизахідні настрої в Туреччині, російська формула багатополярного світу з кількома центрами сили в Євразії може стати цілком реальною альтернативою європейському вибору Анкари.
«Схожий стиль державного правління, ідеологічна близькість у зовнішній політиці й амбіції регіонального лідерства, розвиток військово-технічного співробітництва з РФ на тлі американських санкцій і ембарго європейських країн на поставки зброї Туреччині, нарешті зростання залежности Анкари від Кремля в сирійському питанні – сприятливий ґрунт для подальшого зближення двох країн», – зазначає експерт.
На її думку, на Сході розпочинається нова ера. Без США, зате з Росією в ролі головного провайдера регіональної безпеки і Туреччиною як основним її реципієнтом.
«І якщо ефект метелика все ж таки спрацює, то може виявитися, що стороною, яка програла в Сирії, крім курдів, стала ще й Україна», – підкреслює автор.
