З 2014 року в Україні діє парламентсько-президентська форма правління. Але це не завжди було помітно, тому що у Петра Порошенка була найбільша фракція у Верховній Раді 8-го скликання, яка входила в коаліцію.
У травні новий президент зіткнеться з тим, що парламент у нас має досить вагому роль в управлінні країною.
Тож в яких справах голова держави матиме основну роль, а в яких другорядну.
Відповідно до Конституції, президент є верховним головнокомандувачем Збройних сил. А отже, має безпосередній вплив на все, що пов’язано з армією. Він може оголошувати мобілізацію, ініціювати запровадження воєнного стану, призначати керівництво генштабу.
Серед найвагоміших його повноважень – кадрові ініціативи. Зокрема, президент пропонує своїх кандидатів на 5 ключових посад у державі: двох міністрів – оборони і закордонних справ. А також генпрокурора, голову СБУ та очільника Нацбанку. Хоча остаточно їх все ж затверджує парламент.
А от соціально-економічні питання, як підвищення зарплат і пенсій чи то зниження комунальних тарифів (на чому любив піаритись Порошенко) поза зоною його компетенції.
Але в той самий час саме президент у нас призначає голову й членів Нацкомісії з регулювання енергетики та комунальних послуг. Хоча, відповідно до Конституції, не має таких повноважень. Проте вони є у законі. Річ у тім, що запровадивши політреформу, Рада не змінила близько двох десятків законодавчих актів, які, за словами юристів, розширюють повноваження глави держави.
Подання про призначення прем’єр-міністра президент вносить до парламенту за пропозицією коаліції фракцій у Верховній Раді. А голів обласних та районних адміністрацій призначає лише за згодою уряду.
А от кого президент може самостійно призначити або звільнити – так це секретаря Ради нацбезпеки та оборони, третину складу Конституційного суду, главу своєї адміністрації, а також очільників дипломатичних представництв в інших державах. Для цього достатньо його указів.
Президент підписує документи, які ухвалив парламент. І лише після цього вони набувають чинності. Якщо ж не погоджується із нардепами, то може ветувати закони. Та й загалом має право розпуску Ради та призначення дочасних виборів, якщо на те будуть юридичні підстави.
А ще фахівці радять не забувати й про неформальні важелі впливу гаранта. Принаймні, донині у високих кабінетах зберігся захищений канал спецзв’язку, так звана двохсотка.
Ну і ще до цього треба додати церемоніальні повноваження президента. Такі як помилування, амністія, надання або припинення українського громадянства та вручення державних нагород.
