Українці в Росії фактично залишилися покинутими напризволяще. 
Таку заяву в інтерв'ю «Главкому»
зробив співголова Об’єднання українців Росії Валерій Семененко.
У 2023 році Семененко змушений був виїхати з Росії до Вірменії, після того, як у його помешканні силовики провели обшуки.
«Я є громадянином Росії, але маю посвідку на проживання в Україні, інакше я б і не рипався. Деякі люди мені телефонують, хочуть поїхати з Росії. Але для нас – українців з російським паспортом, це зараз дуже складно. Один із наших адвокатів уже переїхав до України, перед тим ще один – із «Української національно-культурної автономії Санкт-Петербурга». Як приїду до Києва, будемо їх трясти (МЗС України, – «Главком»), вирішувати проблему. Це проблема дуже болюча і пекуча, що українців Росії викинули на смітник», – наголосив Семененко.
За словами співголови Об’єднання українців Росії, Україна має великі міграційні проблеми.
«Є людина з російським і українським громадянством, яка вирішила поїхати із сином до Єревана, бо у дитини в школі почалися «уроки ненависті» (йдеться про «Разговоры о важном», – політінформування, що проводиться щотижня у школах Росії та на окупованих територіях – «Главком»). Людина просила в України закордонний паспорт. Але наше МЗС вимагало ще довідку з місця, де людина отримала внутрішній український паспорт. А це було у Донецьку, то куди вона має поїхати за цією довідкою? Наскільки знаю, паспорт таки зробили, але людина не дочекалася його і відправилася через Мексику до США. Зараз вони із сином у Каліфорнії. Вже ця людина отримала дозвіл на роботу», – пояснив Семененко.
Як заявляє співголова Об’єднання українців Росії, Україна повністю відвернулася від українців Росії. Через це, за його словами, виникає багато проблем.
«Наталія Романенко, яка очолює організацію «Криниця», створила дуже добрий хор і зібрала колосальну колекцію українського вбрання з різних регіонів. Після початку повномасштабної війни вона побоялася, що її колекція у Росії пропаде і вирішила її переправити до України. Але як? З Хабаровська поїхала до Пекіна, у посольство України. Ті розводять руками, кажуть, що нічим не можуть допомогти. Тож Наталія з дочкою повантажили ці 60 кг костюмів у баули і полетіли до Стамбула, звернулися там до хлопців, які возять товари в Україну, розповіла їм про ситуацію. То вони погодилися безоплатно перевезти костюми до Чернівців, і вже звідти їх відправили поштою до Києва», – розповів він.
Семененко каже, що часто українці у РФ звертаються до організації із запитаннями про оформлення документів.
«Часто до нас із питанням, як зробити українську візу, звертаються. Я розумію, що війна, не до цього. Але мати б хоч якийсь зворотній зв’язок! Є така імпотентна організація «Українська всесвітня координаційна рада» (спілка неурядових організацій та неформальних громадських об'єднань, які єднають українців для задоволення й захисту їхніх національно-культурних, мовних, освітніх, творчих, соціальних, економічних, вікових та інших спільних інтересів – «Главком») на чолі з Михайлом Ратушним. У них нещодавно форум відбувся… Потусувалися і розбіглися. Віце-президент «Української національно-культурної автономії Санкт-Петербурга» Михайло Волик перебрався до Полтави. У нього є посвідка на постійне проживання в Україні. З ним три години спілкувався співробітник СБУ. То наприкінці розмови і питає, чи знає Волик людину на прізвище Шухевич? А Михайло у відповідь: Роман, чи Юрій? (посміхається). Я з Михайлом весь час підтримую зв’язок. Українці Санкт-Петербурга написали книжку про досягнення тамтешніх українців у 20 столітті. Вони багато чого зробили. На жаль, Україна до нас повністю дупою повернулася», – констатує співголова організації, яка працює на території держави-агресорки.
