Українці все ще споживають російський контент з двох ключових причин: лінь та відстоювання ідентичності через спілкування мовою країни-агресорки. Проте за декілька років ця ситуація може змінитися. 
Про це
в інтервʼю «Главкому» розповіла кандидатка психологічних наук, старша наукова співробітниця Інституту соціальної та політичної психології Ірина Губеладзе.
Українці споживають російський контент з двох основних причин: лінощі та звички. Багато людей не хочуть напружуватися і шукати альтернативи, особливо якщо їм подобається тематика російських серіалів, наприклад «Слова пацана».
«Я би тут виділила дві ключові причини. Перша – лінь. Людина – істота лінива, і де можна себе не напружувати, ми не напружуємо. Ми не хочемо шукати аналоги, якщо нам подобається тематика серіалу. Ті, хто не остаточно перейшов на українську і продовжує послуговуватися російською у побуті, не хочуть трошки напружитися і пошукати щось не менш цікаве українською. Адже люди, які вдома говорять російською чи суржиком, можуть абсолютно правильно і грамотно говорити у публічному просторі, на роботі українською. Проте вдома вони хочуть просто відпочити і не шукати альтернатив до звичного – у нашому випадку, російського контенту», – пояснила психологиня.
Крім того, деякі українці вважають, що російська мова є частиною їхньої ідентичності. Для них перехід на українську може вважатися примусовим. «Друга причина – більш глибока, екзистенційна, це про відстоювання своєї ідентичності. Мовляв, моя рідна мова, з якою я виріс, на книжках якою я сформувався, якою говорили в моїй сім'ї мама і тато – російська мова, тому це про мою ідентичність. Якщо зараз мене змушують переходити під соціальним тиском і осудом, то я просто чинитиму спротив, бо маю право говорити тією мовою, якою я хочу. Знаєте, це такий бунтарський, інфантильний, підлітковий підхід», – додала Ірина Губеладзе.
«І власне сам цей серіал «Слова пацана», його тематика – провокативно-бунтарська, вона привертає увагу і цікавість саме змістом, романтизацією криміналу і культури насильства, особливо молодь, яка за своїми віковими особливостями схильна до певних радикальних рухів і течій. Але на тлі цікавості саме до теми, просуваються і ворожі наративи, які точно є токсичними для українського суспільства і молоді зокрема», – наголосила психологиня.
Ірина Губеладзе передбачила, що протягом декількох років може відбутися відступ від української мови, тож психологиня наголошує на важливості посилення українізації в різних сферах життя, починаючи від обслуговування та закінчуючи мистецьким контентом. Вона також закликала зосередитися на створенні україномовних сервісів, розважального контенту та мистецьких заходів. Важливо, щоб українська мова стала не лише засобом спілкування, але й частиною ідентичності кожного українця.
«За три-п’ять років буде певний відкат назад щодо вживання української мови. Безумовно ми вже не повернемося до «довоєнного» рівня вживання російської. Принаймні, я в це вірю і сподіваюся, але певне послаблення української неминуче буде. Тому дуже важливо саме зараз, поки ми у такій критичній ситуації, поки всі згуртовані навколо усього українського, максимально посилити інститути українізації. Для початку посилити українізацію сфери обслуговування, сервісів, дитячі гуртки, секції, генерувати якісний україномовний мистецький і розважальний контент (фільми, мультфільми, просвітницькі заходи).
До початку повномасштабної війни знайти україномовний гурток для дитини було проблемою навіть у Києві, не кажучи вже про східні і південні регіони. Саме зараз потрібно створити і посилити цю інфраструктуру, яка згодом працюватиме злагоджено. Важливо, щоби для дітей укорінилася звичка спілкуватися українською, і щоби люди, які перейшли на українську, вже не звертали з цього шляху», – зауважила Ірина Губеладзе.
