В окупованому Криму для потреб місцевого населення власних водних ресурсів півострова вистачає. Дефіцит води обумовлений трьома основними факторами.Про це в програмі "Неофициальный разговор" телеканалу "Дом" розповів заступник міністра екології та природних ресурсів України Михайло Хорєв.
Він нагадав, то російська пропаганда поширює неправдиву інформацію про стан Північно-Кримського каналу, по якому до 2014 року прісна вода подавалася на півострів з материкової частини України.
"Міф — це те, що встановлено перегородку, яка не дає воді надходити до Криму, перебуває в аварійному стані, й що вода ось-ось прорве її. Це безумовний міф, який поширюють пропагандисти. Міф — це те, що через перекриття каналу територія затоплюється та заболочується частина Херсонської області. Ще один "шикарний" міф — що вода, яка йшла до Криму, тепер потрапляє в Чорне море, і воно опріснюється", — перелічив Хорєв.
Заступник міністра зазначив, що міфів багато, а реальність така — "поки Крим знаходиться в окупованій зоні, вода туди йти не буде".
"Північно-Кримський канал — це штучна споруда, це не річка, це не природно. Він не підпадає під водну конвенцію (Конвенція ООН про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер — ред.). Ми нічого не порушуємо", — пояснив він.
Хорєв підкреслив, що Крим "абсолютно забезпечений для питних потреб своїм власним місцевим стоком". А масова істерія з нестачею води населенню викликана трьома основними факторами.
Перший — промисловість, яка споживає багато водних ресурсів.
"Чималі заводи: "Титан", "Сода", бромовий завод. Це те, що розташоване в районі Армянська та Красноперекопська. Це степовий Крим. Там немає природних джерел води. Відповідно, головним джерелом був Північно-Кримський канал. Тому зараз ці заводи мають проблеми з виробництвом продукції", — сказав Хорєв.
Другий фактор — аграрний сектор, розвинений у степовому Криму.
"Весь степовий Крим — це були зони зрошення, там були зрошувальні системи, й усе, що там вирощували, вирощували завдяки поливу. На такі цілі теж внутрішніх обсягів води абсолютно недостатньо", — констатував заступник міністра.
Третій фактор — багатотисячна російська армія, для потреб техніки якої та самих військовослужбовців також потрібна вода.
"Ну, й армія країни-агресора. Вона споживає ресурси. Там сформований досить великий блок з військових. І вони квартируються, умовно кажучи, теж не на південному березі, а в степовому Криму — ближче до материкової частини України. Тому, безумовно, ось для цих цілей Україна воду туди постачати не буде. Бо це те саме, що працювати на окупанта", — підкреслив він.
Саме для місцевих жителів, на думку Хорєва, власних ресурсів прісної води півострова вистачає.
"А для населення попити-помитися, для побутових потреб місцевої води абсолютно достатньо. Там є водосховища — як наливного, так і неналивного типу. Наливні раніше наповнювалися з каналу, зараз вони не наповнюються. Але є водосховища природного стоку, на річках. Їх достатньо. За умови економного використання води", — резюмував він.
До 2014 року основним джерелом постачання води до Криму був Північно-Кримський канал із забором води з Каховського водосховища. Канал забезпечував до 85% потреб Криму в прісній воді. Його протяжність — 402,6 км, із них 73% припадає на територію півострова.
З початком окупації півострова Росією у квітні 2014 року постачання води з Дніпра на Кримський півострів було перекрито. Офіційна позиція України: вода з материкової частини країни буде постачатися лише після деокупації півострова.
За заявою експертів, Росія не здатна самостійно забезпечити водою Крим, це дуже дорого навіть для неї, Ситуація з водопостачанням в окупованому Криму залишається критичною. Тому "влада" півострова має намір витратити 70 млн руб. на пошук прісної води в Азовському морі. Експерти зазначають, що ідея видобутку прісної води під Азовським морем для забезпечення нею півострова — безпідставна з низки причин.
