[xvalue_foto1]Активізація Російської православної церкви в Україні (РПЦвУ – колишня УПЦ МП) в інформаційному полі після президентсько-парламентських виборів, відновлення агресивної риторики щодо ПЦУ рано чи пізно примусить суспільство публічно відреагувати.З Cerkvarium надіслали прохання про надання інформації ключовим компетентним органам, які займаються питаннями національної безпеки.
У листі вони перерахували основні напрямки руйнівної діяльності Московського Патріархату в Україні, згадали про декілька резонансних справ, які вже були відкриті проти найбільш одіозних кліриків цієї православної юрисдикції, і висловили прохання пояснити суспільству, що зроблено задля відновлення законності.
Нижче наводимо текст звернення.
Рада національної безпеки та оборони
м. Київ, вул. П. Болбочана, 8
Служба безпеки України
м. Київ, вул. Володимирська, 33
Генеральна прокуратура України м. Київ, вул. Різницька, 13/15
Останнім часом суспільство та ЗМІ помітили, що в публічному просторі активізувалась тема релігійної конфліктності між православними церквами різних юрисдикцій. Вочевидь це пов’язано з двома факторами: проведенням президентських та парламентських виборів (тобто, зміною влади) та отриманням Православною Церквою України Томосу – за участю попереднього президента України Петра Порошенка.
Православна релігійна структура, яка іменує себе «Українська православна церква», що є в безпосередньому підпорядкуванні Російської православної церкви (див. результати релігієзнавчої експертизи, затвердженої Наказом Міністерства культури № 37 від 25 січня 2019 р.), висловила на адресу новообраного президента України великі сподівання, що він сприятиме припиненню «гонінь» та «дискримінації за ознакою віросповідання». Вже кілька років УПЦ (МП) нав’язує суспільству, ЗМІ та міжнародним організаціям, що здійснюють моніторинг з дотримання прав людини, думку, що Україна на державному рівні займається переслідуванням віруючих «канонічної церкви» (гонінням). Це є відвертою маніпуляцією з використанням різного роду фейків та наклепів по відношенню до інших православних юрисдикцій та Вселенського патріарха Варфоломія. При цьому спікери УПЦ (МП) свідомо «забувають» про численні факти розпалювання міжконфесійної ворожнечі, використання мови ненависті, закликів до повалення конституційного ладу в Україні, підтримки незаконних збройних формувань «ДНР» та «ЛНР», колабораціонізму з маріонетковим керівництвом ОРДЛО та окупаційною владою в Криму, які здійснюють представники цієї церкви. Відповідна інформація знаходиться у вільному доступі в мережі інтернет.
З відкритих джерел відомо, що у грудні 2018 року на допит до управління СБУ у Рівненській області було викликано 14 священників. Просимо надати інформацію щодо результатів допиту, а також про хід розслідування діяльності кліриків Рівненської та Поліської єпархій УПЦ (МП), яка підпадає під ст. 111 КК України «Державна зрада» та ст.161 «Розпалювання релігійної ворожнечі».
Фігурантом багатьох публікації у ЗМІ став священник Рівненської єпархії УПУ (МП) прот. Віктор Земляний, який, ймовірно, виконував замовлення керівництва УПЦ (МП) по насильницькому та протизаконному перешкоджанню права релігійних громад на вільну зміну підлеглості (ст. 8 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”) та втручанню у внутрішні справи інших юридичних осіб, якими є релігійні громади. В березні 2019 року СБУ оголосила йому підозру за статтями ч. 1 ст. 161 КК України «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії» та ч. 1 ст. 300 «Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості». Насправді ця ситуація не є новою, адже протягом усіх 27 років незалежності представники УПЦ (МП) робили все це, СБУ весь цей час закривала очі на очевидне порушення законодавства, фактично дозволяючи під прикриттям свободи віросповідання безперешкодно розповсюджувати агресивну ідеологію «руського міра», що загрожує національній безпеці та суверенітету України.
За заявою прот. Віктора Земляного 7 травня 2019 року Державне бюро розслідувань відкрило кримінальне провадження за ч.1 ст. 372 ККУ (притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності) стосовно дій працівників Рівненського УСБУ. І це при тому, що в мережі інтернет у вільному доступі сотні, якщо не тисячі доказів відвертих протизаконних дій священників УПЦ МП. Формулювання «притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності» ‒ це просто знущання і над законом, і над нашим суспільством, яке вже 5 років знаходиться у стані війни з Російською Федерацією.
Чому досі СБУ та ГПУ не зреагувала на відверто колабораціоністську діяльність єпископів УПЦ (МП), чиї єпархії повністю або частково знаходяться на окупованій території Донбасу та в анексованому Криму? Мова йде про митрополитів Митрофана (Юрчук Михайло Іванович), Лазаря (Ростислав Пилипович Швець), Митрофана (Андрій Вікторович Нікітін). Чому СБУ та ГПУ не реагує на публічні акції освячення єпископами УПЦ (МП) російської зброї в Криму, як це робив митрополит Феодосійський Платон (Володимир Петрович Удовенко)?
З самого початку керівництво УПЦ (МП) називало війну на Донбасі «внутрішнім конфліктом», «братовбивчою бранню» та інше. Московський патріархат в Україні наполегливо уникає визнання того, що відбувається на сході України та в Криму, окупацією та анексією частини території України Російською Федерацією, як це визначається Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року, Постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській області». Це не тільки підриває суверенітет та обороноздатність нашої держави, але й опосередковано легітимізує дії Російської Федерації. Відповідно до соціологічних досліджень, інститут церкви має один з найвищих показників довіри, тому відповідна позиція УПЦ (МП) може бути розцінена, як підрив обороноздатності нашої країни.
Деякі єпископи, наприклад, Лонгін (Михайло Васильович Жар), зривали мобілізацію до української армію, чим підривав обороноздатність країни та закликав інших порушувати конституційний обов’язок, передбачений ст. 65 Конституції України. Він обзивав попередню українську владу сатаністами, оголошував прокляття і забороняв захищати країну зі зброєю в руках, замовчуючи, якою зброєю користуються наші нападники. Скаргу до СБУ на дії Жара подавало Міністерство культури в 2015 році. Які результати розслідування СБУ?
Нещодавно один з речників УПЦ (МП) протоієрей Микола Данилевич заявив, що не справа церкви визначати, що за війна йде на сході України. Мовляв, для церкви це просто конфлікт, а юридичний її статус нехай визначають юристи та влада. Чи такі заяви не є публічним порушенням кількох законодавчих актів, якими Росію вже названо країною-агресором?
Чому відповідні органи не розслідують потоки фінансування антиукраїнської діяльності та пропаганди з російських джерел, чому не помічають пов’язаність священників УПЦ МП та їх політичних патронів та спонсорів з одіозними російськими бізнесменами на кшталт Костянтина Малофеєва, який під прикриттям привозу до України «Дарів волхвів» брав участь у переговорах з кримським керівництвом напередодні захоплення Криму «зеленими чоловічками», а сьогодні і досі фінансує «ДНР»? Саме під патронатом Малофеєва в Крим та Києва під час Революції Гідності з розвідувальною метою приїжджав відомий російський бойовик Ігор Гіркін (Стрелков). Він сам свідчив, що його дуже приязно зустріли монахи Святогорської лаври в Славянську, а «народний мер» цього міста Вячеслав Пономарьов в інтерв’ю розповідав, що намісник лаври митрополит Арсеній (Ігор Федорович Яковенко) Яковенко їх благословляв.
Наскільки ми знаємо, в державні та правоохоронні органи останніми роками активно інфільтрувались адепти «руського міра» під виглядом представників «канонічної віри». І зрозуміло, що на даний час ці особи активно сприяють УПЦ (МП) в підривній діяльності проти України. На наших очах відбувається повзучий реванш антиукраїнських сил під прикриттям релігійної діяльності. Важко та болісно усвідомлювати, що державні органи, які створено задля захисту національної безпеки України, і співробітники якої присягали на вірність Україні та Закону, виявились настільки безсилими та слабкодухими, що не можуть довести до кінця подібного роду справи, які вже було відкрито, і надати адекватну оцінку всій іншій проросійській діяльності інших представників УПЦ (МП).
Просимо повідомити, які заходи вживаються РНБО, СБУ, ГПУ по припиненню антиукраїнської діяльності т.зв. «відділів безпеки» УПЦ (МП), фінансованих народним депутатом Вадимом Новінським, які діють під прикриттям громадської спілки «Правозахисне об’єднання “Форпост”» (код ЄДРПОУ 39661145, керівники Артем Аксьонов та Ілля Іванченко)? Його засновники – афілійовані з УПЦ (МП) юрособи ТОВ «Благоград» та благодійна організація «Благодійний фонд “Фавор”». Вказані структури найбільш активно діють в Київській, Житомирській, Рівненській, Хмельницькій, Волинській, Тернопільській, Івано-Франківській та Сумській областях.
Чи розглядало на своїх засіданнях РНБО діяльність УПЦ (МП) в контексті проведення цією релігійною організацією (духовний центр якої знаходиться в м.Москва) підривної діяльності проти України, нанесення шкоди національній безпеці (зрив мобілізації, сприяння та співпраця із незаконними воєнізованими формуваннями «ДНР» та «ЛНР», співпраця із агресором – Росією, тощо), нанесення шкоди національній безпеці в царині інформаційної безпеки (ведення антиукраїнської пропаганди, заперечення доцільності існування держави Україна, заперечення російської агресії, підрив морального стану як цивільного населення, так і військових, ведення відвертої проросійської пропаганди, співпраця із російськими пропагандистами на шкоду України, тощо)? Якщо ні, то чому, і хто особисто в державних структурах саботував підняття цього питання?
Що зроблено РНБО для захисту інформаційного простору України від антиукраїнської діяльності УПЦ?
Просимо термінового розгляду нашого звернення по суті та надання публічної відповіді.
З належною повагою
ГО «Центр релігійної безпеки»
Дмитро Горєвой
Тетяна Деркач
