Голова Конституційного суду України (КСУ) Олександр Тупицький в 2006–2010 роках був причетний до заволодіння майном заводу в Зугресі Донецької області та, ймовірно, через довірену особу отримав частку в підприємстві.
Про це про це йдеться в розслідуванні програми «Схеми».
У жовтні 2018 року слідчі Генпрокуратури записували розмови Тупицького в рамках кримінальної справи щодо ексголови Вищого господарського суду Віктора Татькова, соратника експрезидента Віктора Януковича, який зараз перебуває в розшуку. Тоді Тупицький був заступником голови КСУ.
«Болючий і тривалий переділ активів Зуєвського заводу і його оформлення на приватне підприємство, підконтрольне донецькому бізнесмену (Владиславу) Дрегеру, супроводжувалося судовими спорами, вирішення яких перебувало в руках господарських судів Донецької області. Бізнесмен Дрегер знав іншого місцевого суддю – голову Куйбишевського районного суду Донецька Олександра Тупицького, який і познайомив Дрегера з суддями Ємельяновим і Татьковим. Точно не відомо, яке саме сприяння в судах Віктор Татьков пообіцяв бізнесменові. Але результатом знайомства стало те, що суддя в 2009 році став співвласником заводу Дрегера – через юриста, близького до сім'ї Татькова. Згодом це підтвердило й офіційне слідство ГПУ», – зазначають розслідувачі.
Щодо Дрегера відкрили низку кримінальних справ, зокрема про шахрайство з відчуженням майна Зуєвського заводу. Бізнесмен просидів три роки у СІЗО і, вийшовши на свободу, вирішив дати свідчення проти Татькова. Тоді Тупицький призначив йому зустріч, на якій спробував відрадити від цієї ідеї.
На записі, зробленому Дрегером у кафе, Тупицький вмовляв його не давати свідчення про роль бізнесмена в подіях навколо Зуєвського заводу, – в заволодінні цим підприємством підозрюють Татькова. Тупицький, зокрема, говорив, що «займатися цією х**нею не варто... закінчиться лише сильно загостреними відносинами», і пропонував організувати зустріч бізнесмена з Татьковим в Австрії, щоб вони вирішили свій корпоративний конфлікт.
«Вважали б ви за потрібне разом з ним або окремо дати мені якусь копійку за участь в цих справах – напевно, я б не відмовився. Чому я повинен відмовлятися, якщо я всередині колись стояв цього питання?» – казав він.
Журналісти дійшли висновку, що Тупицький отримав свою частку в підприємстві: з 2009 року міноритарним власником заводу став Борис Румак, якому нинішній голова КСУ три роки дозволяв керувати своєю машиною.
Зараз записи розмов Тупицького виділили в окреме кримінальне провадження, в рамках якого розслідують його дії. Але журналісти зауважують, що оголосити про підозру йому буде проблематично через суддівський імунітет. А рішення про те, оголошувати чи ні голові КСУ про підозру, «перебуватиме в руках однієї людини, генеральної прокурорки Ірини Венедіктової», вказують «Схеми».
Також журналісти опублікували запис розповіді Тупицького про його роботу головою Дніпропетровського апеляційного господарського суду:
«І мене відправили до Дніпропетровська. Де я просидів на «підс*сі». Тому що Дніпропетровськ – там лише такі реєстри. І х*р копійку хто дає. Все йде вгору і вже згори всі ці реєстри зводяться, така ситуація. Я не дуже був задоволений цією ситуацією. Звісно ж, коли (ексголова КСУ В'ячеслав Овчаренко, – ред) мені запропонував перейти до Конституційного суду, це як би мені особливо нічого було втрачати. Зате доля зіграла іншу – хорошу річ...».
«Схеми» звернулися до голови КСУ за коментарем, але той спростував зв'язок з іншими учасниками розслідування і заявив, що кілька років тому його допитали в Генпрокуратурі як свідка. Він відмовився повідомляти подробиці, пославшись на те, що досудове розслідування ще не завершено.
Як відомо, Олександр Тупицький очолив КСУ 17 вересня 2019 року. Його призначив суддею КСУ 2013 року тодішній президент Віктор Янукович. За часів губернаторства Януковича він був суддею Куйбишевського райсуду Донецька. У 2010-2013 роках працював суддею в Донецькому, Львівському, Дніпропетровському апеляційних господарських судах.
Голова Конституційного суду України (КСУ) Олександр Тупицький в 2006–2010 роках був причетний до заволодіння майном заводу в Зугресі Донецької області та, ймовірно, через довірену особу отримав частку в підприємстві.
