Попри гучні заяви про санкційний тиск, російська нафта продовжує знаходити шлях до зовнішніх ринків — цього разу за рахунок демпінгу.
Про це пише
Reuters.
Найбільші нафтопереробні компанії Китаю та Туреччини відновили закупівлі російської сировини, зваживши не на політичні ризики, а на цінову вигоду: вартість Urals опустилася нижче $60, що формально дозволяє уникнути санкційного тиску.
Sinopec, флагман китайської нафтохімії, і Tupras — головний гравець на ринку Туреччини — знову стали клієнтами росії після паузи, викликаної побоюваннями вторинних санкцій. При цьому ані Пекін, ані Анкара не демонструють реальної готовності обмежувати імпорт, якщо це загрожує здорожчанням енергоносіїв.
Рішення відновити поставки ухвалено саме тоді, коли нафта Brent обвалилася нижче $60, а російська Urals — до $50.
Це ще раз підтверджує: попит на російську нафту тримається виключно на зниженій ціні. Після кожної хвилі санкцій росія змушена продавати енергоресурси дедалі дешевше, аби зберегти експорт і валютну виручку. Така модель — не стратегія, а поступове економічне виснаження, яке лише маскується короткостроковими контрактами.
