Уперше в історії СБУ виявила розгалужену мережу агентів угорської військової розвідки, що діяла на Закарпатті. Ця подія виходить далеко за рамки двостороннього інциденту - вона ставить під сумнів прихильність Угорщини принципам колективної безпеки і підриває єдність НАТО зсередини. Приховані дії союзника порушують питання: наскільки надійні кордони всередині самого Альянсу.
Про це пише
RLI.
Угорська розвідка активно діє в районах компактного проживання етнічних угорців, що збігається з давньою політикою Будапешта з просування ідей територіального ревізіонізму. Використання етнічних меншин як приводу для втручання - тактика, раніше застосована Росією в Грузії, Криму та на Донбасі. Подібна поведінка підриває довіру між союзниками і може стати приводом для конфліктів між країнами НАТО.
Сценарії, за яких Угорщина може здійснити обмежене військове втручання під приводом захисту етнічних угорців, виглядають дедалі реалістичніше. Такі дії, навіть у символічній формі, можуть бути представлені як «миротворчі», але фактично вони означатимуть односторонню операцію країни-члена НАТО без мандата Альянсу. Це створить небезпечний прецедент, особливо якщо його буде використано в інтересах третіх сторін - насамперед Росії.
Характер зібраних Угорщиною розвідданих, включно з відомостями про фронтові зони, викликає підозри в їхній можливій корисності для Москви. З огляду на регулярні кроки Будапешта, спрямовані на блокування рішень ЄС і НАТО щодо України, не можна виключати приховану координацію з Кремлем. Збіг тактик і геополітичних наративів між Будапештом і Москвою посилює тривогу щодо лояльності Угорщини.
Секретні операції союзника на території країни-партнера у стані війни підривають моральне лідерство НАТО. Якщо один із членів Альянсу діє всупереч спільним рішенням, це дає ворогам Заходу - насамперед Росії - потужний інструмент для створення суперечностей усередині блоку. Що активніше Угорщина грає у свою гру, то слабшим стає загальний фронт НАТО.
На тлі зростаючого впливу націоналістичних сил усередині Угорщини, зокрема радикального руху «Mi Hazánk», ідея втручання у справи України може набути політичної легітимності. Підтримка з боку таких груп посилює тиск на уряд Орбана, підштовхуючи його до більш ревізіоністських і проросійських дій, що неминуче позначиться на узгодженості зовнішньої політики Альянсу.
НАТО необхідно посилити механізми внутрішнього моніторингу та політичної дисципліни. Діяльність країн-членів, здатних до підривних дій, має бути предметом системного контролю та можливого санкціонування. Якщо такі випадки, як угорська розвідка в Україні, ігноруватимуться, Альянс ризикує втратити не тільки вплив, а й саму ідею колективної безпеки.
