Розслідувальний центр «Досьє»
оприлюднив документи, які розкривають плани агентів Головного розвідувального управління Росії щодо дестабілізації ситуації в Казахстані. У матеріалах детально описані схеми поширення проросійської пропаганди під прикриттям дослідницьких центрів, а також стратегія залучення і підкупу казахстанських еліт. Згідно зі звітами, агенти пропонували починати дестабілізацію з північних регіонів країни, де проживає значна кількість етнічних росіян і які безпосередньо межують з Росією.
Документи являють собою звіти агентів ГРУ, направлені полковнику Денису Смолянінову. У них йдеться про збір даних про політичну ситуацію в Казахстані та про пропозиції щодо впливу на неї. Частина ідей, викладених у цих записках, за даними розслідувачів, була реалізована на практиці.
У чотиристорінковому документі «Про розвиток ситуації в Республіці Казахстан» російські агенти аналізують внутрішню і зовнішню політику країни. У тексті йдеться про те, що західні країни, на чолі з США, використовують залучення Росії до спецоперації в Україні для послаблення впливу Москви в Центральній Азії. Особлива увага, за версією агентів, спрямована на Казахстан, де керівництво за підтримки США нібито проводить «комплекс антиросійських заходів». У звіті відзначено активізацію прозахідних сил, які прагнуть відмови від співпраці з Росією і Китаєм, розвитку партнерських відносин з США і ЄС, заборони російської мови і посилення ролі казахської як єдиної державної.
Агенти розцінюють позицію Астани у військовій сфері як прихильність «подвійним стандартам». Казахстан, будучи членом Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ), одночасно розвиває військово-технічне співробітництво з НАТО. У документах підкреслюється, що влада планує створити на півночі країни підрозділи територіальної оборони, відбирати кандидатів з обов'язковим іспитом на знання казахської мови, що, на думку укладачів, дозволить контролювати протестні настрої серед російськомовного населення. Паралельно проводиться політика «казахізації» північних регіонів, знижуючи частку проросійськи налаштованого населення на сході країни.
У документах також зазначається, що Казахстан прагне дискредитувати Росію як правонаступницю СРСР: відмова від проведення військового параду 9 травня і вивчення репресій радянського періоду розглядаються як елементи цієї політики. В цілому, на думку агентів, Казахстан поступово відходить від Росії і євразійської моделі розвитку, переорієнтовуючи зовнішню політику на США і їх союзників, що послаблює співпрацю з Москвою і виводить країну з блоків, таких як ОДКБ, ШОС і ЄАЕС.
Для протидії цим тенденціям російські агенти пропонували ГРУ розробити стратегії «сприяння захисту прав і свобод російських і російськомовних громадян» та «оптимальні програми протидії русофобії». Серед запропонованих заходів — розширення мережі проросійських експертів, підтримка гуманітарних і культурних заходів, створення інформаційних каналів, формування лояльної до Москви еліти та робота з казахською молоддю.
Частина запропонованих заходів вже була реалізована. У квітні 2023 року в Алмати планувалася конференція «Відлуння України в Центральній Азії», а в травні відбувся круглий стіл «Санкції щодо Росії та економіки країн Центральної Азії» з бюджетом 19,5 тисячі доларів. У дискусії взяли участь понад 20 експертів з Росії, Казахстану, Киргизстану, Узбекистану та Німеччини. Мінімальна сума гонорару за участь становила 500 доларів. На заході просувалися наративи про важливість російської присутності в регіоні, економічну вигоду тісних зв'язків з Москвою та критику західних санкцій. Модератором круглого столу виступив Віктор Луковенко (Васильєв), співробітник ГРУ, який зараз заарештований у Киргизстані за підозрою у вербуванні найманців для війни в Україні. Автором документа щодо організації дискусії є Андрій Єлінський, який раніше працював з командою Євгена Пригожина.
Агенти підготували документ «Поліпшення суспільно-політичної ситуації в К.», де пропонувалося створити центр під прикриттям науково-дослідницької діяльності для вивчення настроїв еліт і налагодження контактів з ними. Загальний бюджет проекту оцінювався більш ніж в 24 мільйони рублів. Співробітники центру повинні були працювати за чотирма напрямками: дослідження ситуації, моніторинг інформаційного простору, психологічний вплив і робота з елітою. Для роботи планувалося залучати людей, готових до конфіденційної діяльності. Центр мав проводити соціологічні опитування серед казахів, росіян та інших етнічних груп, а за необхідності посилювати роботу з елітою, включаючи можливий підкуп через захист, бізнес і податкові пільги.
У документах розглядається фінансування центру через державні корпорації, наприклад «Росатом», що реалізує в Казахстані проекти з видобутку урану. Агенти пропонували використовувати зв'язки з колишнім главою «Росатома» Сергієм Кирієнком, одним із впливових кремлівських чиновників.
Інший документ описує створення проросійської громадської організації та видання в Казахстані, а також проросійської політичної партії для участі в парламентських виборах 2026 року. Лідером партії пропонувався активіст Айнур Курманов, який отримував зарплату 5 тисяч євро за моніторинг протестних настроїв і координацію дій проросійських груп. Курманов, відомий як представник лівого руху, зараз проживає в Греції і відкрито висловлює проросійські погляди в соцмережах і на своєму сайті.
Міністерство закордонних справ Казахстану заявило, що не має офіційної інформації про таємні операції іноземних держав на території країни і веде послідовну роботу щодо захисту національних інтересів.
Політологи відзначають, що Казахстан опинився в інформаційній війні, яка активізувалася після початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну. Російська пропаганда посилює розкол у суспільстві, частина громадян дотримується кремлівських наративів, інша частина висловлює неприязнь до російської зовнішньої політики. На цьому тлі Москва намагається зміцнити свій вплив через культурні та інформаційні проекти, застосовуючи «м'яку силу» і приховані методи впливу. Експерти підкреслюють, що найвразливішим місцем Казахстану є низький рівень довіри до офіційної інформації, що робить суспільство сприйнятливим до дезінформації.
