Росія опинилася в другій третині списку країн за рівнем інновацій, пропустивши вперед не тільки західні та високорозвинені країни, але також багато азіатських, близькосхідних і п'ять колишніх радянських республік. А Москва, де зосереджені основні високотехнологічні та інноваційні компанії і дослідницькі центри, опинилася в самому кінці рейтингу інноваційної інтенсивності, поступившись навіть Тегерану.
Росія посіла 60-те місце з 139 країн у рейтингу інноваційного розвитку, який
представила Всесвітня організація інтелектуальної власності (WIPO). Її результат (30,3 пункту) виявився у два з гаком рази нижчим, ніж у лідера рейтингу, Швейцарії (66). Попереду Росії, яка через розв'язану її лідером війну виявилася відрізаною від світового інноваційного розвитку і щосили намагається замістити передові зарубіжні технології, опинилися Вірменія і Грузія (59-е і 56-е місця відповідно), Сербія і Кіпр, куди, зокрема, після початку війни переїхало багато російських IT-шників (54-е і 25-е), В'єтнам (44-е), ОАЕ (30-е) і всі країни БРІК (з Китаєм, який вперше увійшов до топ-10).
Результати рейтингу WIPO фіксують те, про що давно говорять економісти. Втрата прямих іноземних інвестицій через війну — «це не тільки проблема припливу капіталу, але й втрата нових ідей, технологій, виробничих систем і управлінських інновацій», говорив рік тому інвестор Євген Коган, додаючи: «Старі проблеми слабких інститутів також залишаються з нами, позитивних змін тут немає». При всіх спробах імпортозаміщення технологічна залежність Росії від зовнішнього світу нікуди не поділася, констатує колумніст The Moscow Times Андрій Яковлєв, асоційований дослідник Центру Девіса в Гарвардському університеті: «Як і більшість країн з не дуже великим внутрішнім ринком, Росія не в змозі самостійно на належному рівні підтримувати більшу частину необхідних технологій. Західних постачальників замінили на китайських, але надії на трансфер технологій з Китаю не виправдалися».
У своєму рейтингу WIPO оцінює якість інститутів (інституційне, регуляторне, ділове середовище); людський капітал, наукові дослідження та дослідні розробки; інфраструктуру (як інформаційно-комунікаційну, так і загальну та екологічну); ринкове середовище (доступність кредитів, інвестицій, венчурного капіталу, торгівлі тощо); ділове середовище (зайнятість працівників розумової праці, інновації, винаходи, дослідження, практичне застосування знань).
За якістю інститутів Росія посідає одне з останніх місць у світі (132-133), погані позиції у неї в сфері іноземних і венчурних інвестицій (від 105 до 125-го). Високі місця – у сфері людського капіталу та освіти (20-35), хороші показники – в IT-інфраструктурі (53), дослідженнях і впровадженні їх результатів, зайнятості працівників розумової праці, створенні капіталу знань, включаючи патенти тощо (37-52).Технократи у владі визнають проблему. Заступник глави президентської адміністрації Максим Орєшкін, який раніше працював у банківському секторі, а потім у Мінфіні і очолював Міністерство економічного розвитку, тільки в червні писав у програмній статті, що колишня економічна модель себе вичерпала: «Щоб розвиток тривав, економіка повинна зробити крок не вперед, а вгору, на наступний технологічний і організаційний щабель».
Але поки що спостерігається не розвиток, а все більша відставання. Річні темпи зростання продуктивності праці в Росії впали з довоєнних 2% до 0,4% через «скорочення доступу до передових технологій і зміни вектора держвитрат», відзначають аналітики Газпромбанку. Не варто очікувати, що її вдасться швидко прискорити до темпів вище 1,5-2% на рік, вважають вони.
За цим показником Росія сильно відстає від світу, де він склав у 2024 році 2,5%, перевищивши темпи 10-річного тренду, зазначається в доповіді WIPO.Надії на будь-яке значне зростання продуктивності безпідставні, говорив професор ВШЕ, колишній заступник голови Центробанку Олег В'югін. Адже вона сильно залежить від технологічного рівня, а перерозподіл ресурсів у бік виробництва озброєнь можна вважати їх відволіканням від технологічного розвитку інших галузей, пояснював він: «Перейти на стійке зростання продуктивності складно без якогось різкого повороту в політиці, який поки не передбачається».
Столиця Росії теж не може похвалитися значними досягненнями. У рейтингу інноваційних кластерів WIPO, який враховує такі показники, як кількість наукових публікацій, заявок на патенти, венчурних угод і їх світову частку, Москва знаходиться в середині списку, займаючи 48-е місце зі 100. Її частка у світі за цими показниками становить лише 1%, тоді як у п'ятірки лідерів перевищує 10%:
● Шеньчжень – Гонконг – Гуанчжоу: 14,3%,
● Токіо – Йокогама: 13,9%,
● Сан-Хосе – Сан-Франциско: 11,5%,
● Пекін: 10,7%,
● Сеул: 10,3%.
А з урахуванням кількості жителів Москва і зовсім плететься в самому хвості: в рейтингу інноваційної інтенсивності, де вищезазначені показники враховуються в розрахунку на душу населення, вона посіла 92-е місце зі 100. Вище опинилися навіть Тегеран (85-те місце), кілька десятків китайських кластерів, не кажучи вже про Варшаву (68-ме), Амстердам – Роттердам (50-те), Берлін (31-ше), Сеул (28-ме), Лондон (19-те), Гельсінкі (9-е), Кембриджі (2-е) і Сан-Хосе – Сан-Франциско (1-е).
