Російські гарантії безпеки існують лише на папері. Ув’язнувши у війні проти України, Москва систематично відмовляється від допомоги своїм партнерам, навіть коли їхнім режимам загрожує повне знищення. 
Про це йдеться у
матеріалі військового оглядача видання Bild Юліана Рьопке.
Венесуела: свіжий приклад зради
Поведінка Путіна під час операції США з усунення від влади венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро стала показовою. Росія роками накачувала Венесуелу зброєю, продавала винищувачі та системи ППО. Ще кілька тижнів тому в Каракас прилітала російська військова делегація.
Але коли почалася атака, господар Кремля, за словами Рьопке, «прикинувся сліпим, глухим і німим».
«Після повалення та арешту Мадуро Путін не вимовив ні слова підтримки, залишивши коментарі міністру закордонних справ Сергію Лаврову. Про військову допомогу „найважливішому партнеру“ в Південній Америці не доводиться й говорити», — зазначає журналіст.
Рьопке нагадав, що Венесуела – не перша в цьому списку зраджених союзників.
Іран (2025 рік)
Коли Ізраїль завдав ударів по іранській ракетній та ядерній програмі, Москва, попри численні угоди про співпрацю, залишилася осторонь. Путін, як пише оглядач, «відкинув аятолл, як гарячу картоплину».
Сирія (2024 рік)
Під час наступу повстанців армія Башара Асада, озброєна росіянами, здала Дамаск за лічені дні. Путін, який мав військову базу в Сирії, не втрутився. Єдине, що він запропонував диктатору — притулок у Москві, і то «за його ж рахунок».
Вірменія (2020 рік)
Коли Азербайджан почав операцію в Нагірному Карабаху, Єреван просив про допомогу в рамках ОДКБ. Росія проігнорувала запит «найближчого союзника в регіоні». Це призвело до поразки вірмен та фактичного розвалу ОДКБ.
Юліан Рьопке підсумовує: військова міць, яку Росія «по-батьківськи» пропонує союзникам, є фікцією.
«Ув’язнувши у війні проти України, Кремль не виконує жодного зі своїх військових зобов’язань щодо взаємної допомоги і кидає союзника за союзником», – констатує оглядач.
