Міністерство оборони США опублікувало нову Стратегію національної оборони, яка закріплює фундаментальний розворот у зовнішній політиці Вашингтона.
Документ, представлений 23 січня 2026 року, багато в чому повторює положення ухваленої в грудні стратегії національної безпеки. Головним пріоритетом Пентагону тепер офіційно проголошено внутрішню безпеку Сполучених Штатів і стримування Китаю, в той час як відповідальність за регіональну стабільність у Європі та Азії перекладається на плечі союзників, пише
BBC.
У тексті 34-сторінкового документа Росію характеризують як постійну, але при цьому керовану загрозу для східноєвропейських членів НАТО в найближчому майбутньому.
Американське оборонне відомство зазначає, що, незважаючи на наявність найпотужнішого ядерного арсеналу у світі та розвиненої військової індустрії, Росія стикається із серйозними економічними та демографічними труднощами.
У Пентагоні вважають, що Москва не здатна претендувати на гегемонію в Європі, оскільки європейські країни НАТО значно перевершують її за економічними показниками і чисельністю населення, а отже, мають більший військовий потенціал. США мають намір калібрувати свою участь в альянсі, закликаючи союзників почати міцно стояти на своїх ногах.
Щодо конфлікту в Україні стратегія підтверджує курс на те, що Європа має відігравати головну роль у підтримці Києва, тоді як допомога з боку США залишатиметься критично важливою, але обмеженою. Аналогічний підхід застосовується і до Азії: наприклад, Південна Корея має взяти на себе основну відповідальність за стримування КНДР. Вашингтон заявляє про кінець епохи грандіозних стратегій минулих адміністрацій і перехід до політики, де інтереси американців ставляться на перше місце.
Китай у документі названо другою за потужністю державою у світі після США. Примітно, що в новій стратегії жодного разу не згадується Тайвань, а стримувати Пекін американське керівництво планує за допомогою сили, уникаючи прямої конфронтації. Пентагон констатує, що роль Європи у світовій економіці знижується, тому Вашингтон надаватиме пріоритет безпеці в Західній півкулі та стримуванню китайського впливу, вимагаючи від партнерів в інших регіонах самостійно протидіяти загрозам, які для них більш актуальні, ніж для Сполучених Штатів.
