Швейцарія й надалі залишається одним із найбільших покупців російського дорогоцінного металу, який, попри численні міжнародні обмеження, масово надходить до конфедерації, фактично обходячи діючі заборони. 
Згідно з офіційними даними швейцарської митниці, з моменту початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну обсяги імпорту російського золота до Швейцарії не просто не зменшилися, а зросли досить помітно, пише
SWI.
Експерти відкрито висловлюють побоювання, що цей процес перетворився на зручну форму відмивання золота, оскільки після переробки сировини на швейцарських афінажних заводах будь-яка інформація про первинне джерело його походження повністю стирається.
Жовтий метал відіграє ключову роль для російської економіки, переведеної на військові рейки. В умовах дії понад 16 тисяч різних санкційних режимів, що торкнулися всіх стратегічних сфер, золотодобувна промисловість Росії демонструє високу стійкість. Країна посідає друге місце у світі за обсягами видобутку золота, забезпечуючи близько 10 відсотків світового ринку. У Росії зараз реалізується сім великих профільних проєктів, а щорічне зростання виробництва в золотодобувному секторі аж до 2026 року прогнозується на рівні до 4 відсотків. Поряд із поставками до країн, які не приєдналися до західних обмежень, таких як Китай, Індія, Туреччина та Об’єднані Арабські Емірати, золото слугує для Кремля найважливішим страховим фондом, що дозволяє фінансувати військові дії, пом’якшувати політичні ризики, розраховуватися за міжнародними угодами та підтримувати соціально-економічну стабільність. Ситуацію для Москви покращило й зафіксоване Центральним банком Росії зростання світового попиту на дорогоцінні метали, через що в серпні 2024 року ціна на золото досягла історичного максимуму, перевищивши 2530 доларів за тройську унцію.
Офіційно швейцарські санкції щодо російського золота набули чинності 3 серпня 2022 року, заборонивши імпорт металу, виробленого в Росії після початку агресії. На практиці ж швейцарські афінажні заводи зіткнулися з величезними труднощами під час перевірки ланцюгів поставок, хоча Федеральне відомство з питань митного регулювання та забезпечення безпеки кордонів спільно з Державним секретаріатом з економічних питань заявляють про проведення систематичних розслідувань і повну відсутність зареєстрованих порушень.
Головна причина, через яку російське золото продовжує легально й у величезних кількостях надходити до Швейцарії, полягає у використанні старих запасів, розміщених у лондонських сховищах ще до лютого 2022 року. На ці резерви міжнародні санкції не поширюються. У результаті обсяги ввезення золота, ідентифікованого як російське, до Швейцарії з Великої Британії стрімко зросли з 17,5 тонни у 2021 році до 63,4 тонни у 2023 році. Голова сировинного підрозділу швейцарської неурядової організації Swissaid Марк Уммель зазначає, що точна кількість російського золота, яке залишається в Лондоні, нікому не відома, проте обсяги імпорту наочно свідчать про колосальні масштаби цих накопичень. При цьому в період з 2022 по 2023 рік саме швейцарські афінажні підприємства, а не комерційні банки, стали основними покупцями цього металу. На думку Марка Уммеля, комерційні та біржові фонди прагнуть уникати репутаційних ризиків і не хочуть бачити російське золото у своїх портфелях, тоді як афінажні заводи охоче скуповують його, переплавляють і наносять власний швейцарський знак якості, після чого дорогоцінний метал стає абсолютно чистим, а його походження змінюється на швейцарське.
Для боротьби з таким прихованим імпортом Лондонська асоціація ринку дорогоцінних металів, яка призупинила членство російських заводів ще в березні 2022 року, оголосила про запуск у 2024 році нової цифрової платформи-бази даних, розробленої швейцарською компанією aXedras. Це програмне забезпечення покликане допомогти регуляторам відстежувати походження злитків у режимі реального часу. Проте експерти попереджають про збереження численних лазівок для обходу санкцій. За словами Марка Уммеля, митні органи Швейцарії змушені надмірно покладатися на паперові декларації, в яких імпортери часто вказують країну походження сировини лише за її найбільшою часткою у збірній партії. Крім того, існує серйозна стурбованість тим, що видобуте вже під час війни нове російське золото масово постачається до Швейцарії через треті країни, такі як ОАЕ, Туреччина чи Гонконг, які стали ключовими хабами для його перевалки. Спроби швейцарських парламентаріїв законодавчо закрити ці лазівки та заборонити закордонним дочірнім компаніям швейцарських трейдерів працювати з російським металом натрапили на опір уряду. Федеральна рада Швейцарії відхилила ініціативу, заявивши, що національне санкційне законодавство діє виключно в межах кордонів конфедерації, а кожен випадок діяльності швейцарських фірм в Абу-Дабі чи інших юрисдикціях необхідно оцінювати індивідуально.
