Зростання цін на пальне на росії ризикує стати черговим нагадуванням про те, наскільки крихкою залишається економічна стабільність білорусі, яка фактично прив'язала власну макроекономічну динаміку до сусідньої економіки.
У першій половині року уповільнення інфляції в білорусі майже повністю повторювало російський тренд. У мінську пояснювали це сприятливою зовнішньою кон'юнктурою: повільніше зростання цін на росії автоматично стримувало вартість імпорту. Така модель працює в обидва боки. Якщо інфляція на рф прискорюється, білоруській владі залишається лише спостерігати, як зникає ефект, який вона схильна була записувати у власні досягнення.
Така сама ситуація і з валютним ринком. Формально білоруський рубль орієнтується на валютний кошик, але його основою залишається російський рубль. Тому коли російська валюта слабшає, простір для самостійної політики мінська виявляється значно меншим, ніж це випливає з офіційної риторики.
Проблеми росії тим часом лише накопичуються. Падіння нафтових цін після відкриття Ормузької протоки позбавляє російський рубль одного з небагатьох факторів підтримки. Те, що ще вчора допомагало маскувати структурні слабкості економіки, сьогодні починає працювати проти неї.
Для білорусі це означає подвійний удар. Ослаблення російського рубля одночасно посилює інфляційні ризики та знижує доларову вартість експорту до головного ринку збуту. Помітна частина покращення зовнішньоторговельної статистики цього року була наслідком сприятливої валютної кон'юнктури, а не якісних змін у конкурентоспроможності білоруської економіки. Якщо ця кон'юнктура зміниться, разом із нею зникнуть й нинішні статистичні успіхи.
Головна проблема полягає в тому, що жодна зі сторін фактично не контролює ключові фактори власної стабільності. російська економіка залишається залежною від нафтових доходів і зовнішньої цінової кон'юнктури. білоруська – від курсу російського рубля, російської інфляції та російського попиту. У такій конструкції будь-який зовнішній шок швидко поширюється на обидві країни, а розмови про «стабільність» все більше нагадують спробу видати сприятливий збіг обставин за результат ефективної економічної політики.
