Росія знову намагається переконати власне населення, що паливна криза відступає. 
Підконтрольні кремлю медіа навипередки публікують матеріали про нібито зростання постачань нафтопродуктів, часткове скасування обмежень на АЗС та покращення ситуації у 15 регіонах, включно з москвою і санкт-петербургом. Логіка звична: столицям – насамперед, а іншим доведеться почекати. Риторику підтримали й офіційні заяви російського керівництва, яке запевняє, що ситуація повністю контрольована.
Утім, реальність є інакшою. Локальне полегшення в окремих регіонах пояснюється не відновленням виробництва, а банальним адміністративним перерозподілом наявних обсягів пального між територіями та категоріями споживачів.
Найгірша ситуація зберігається в тамбовській, астраханській, кіровській, пензенській, воронезькій, ростовській, волгоградській, оренбурзькій та ярославській областях, пермському краї, чуваській республіці, республіках мордовія й удмуртія, а також на тимчасово окупованій території Криму. Для цих регіонів жодної стабілізації не передбачається.
Цифри це підтверджують. З 1 по 10 липня середня ціна бензину АІ-92 на АЗС росії зросла до 64,5 рубля за літр, що на 20% більше в річному вимірі. АІ-95 подорожчав до 77,5 рубля (+24%), а АІ-98 злетів до 119,5 рубля за літр, додавши одразу 32% рік до року. Це – ознаки ринку, який руйнується.
Головна причина кризи лишається незмінною: виробництво палива падає через пошкодження НПЗ. У липні випуск бензину на росії скоротився приблизно до 71,5 тисячі тонн на добу, тоді як середній літній попит становить близько 110 тисяч тонн. Фактично закривається лише 65% потреби. Розрахунковий дефіцит сягає близько 38,5 тисячі тонн на добу, або 35% всього внутрішнього споживання.
Усе вказує на те, що кремль готується не до подолання кризи, а до її тривалого існування. Головна мета режиму – не відновлення повноцінної пропозиції на ринку, а недопущення зупинок у стратегічно важливих галузях. Заяви про нормалізацію ситуації виконують суто інформаційну функцію: вони прикривають перехід до вибіркового розподілу ресурсів, коли одні отримують пальне, а інші залишаються ні з чим.
Розрив між офіційною риторикою і реальним станом справ буде тільки зростати, а разом з ним зростатиме і недовіра населення до здатності кремля забезпечити навіть базову стабільність у власній країні.
