Готовність країн ЄС ухвалювати нові санкції проти Росії стрімко тане: Греція, Франція, Італія, Німеччина, Австрія і Португалія вимагають виняток для власних компаній або взагалі блокують запропоновані заходи, попереджають дипломати
Про це пише
Financial Times.
Оскільки санкції ЄС потребують одностайності всіх членів, будь-яке вето блокує пакет цілком: минулого тижня посли країн ЄС провели чотири дні перемовин у Брюсселі, так і не дійшовши згоди.
"Моральний імператив тут працює дедалі менше, — заявив один із дипломатів, залучених до перемовин. — Столиці одностайно говорять про жорстку риторику й солідарність, але коли доходить до справи, усе розчиняється".
Кожна країна відстоює свій вузький інтерес. Афіни блокують пакет через компанію Dynagas грецького судновласника Георгія Прокопіу, яка перевозить російський зріджений газ. Португалія і Німеччина вимагають прибрати заборону на купівлю російської риби заради власної переробної галузі. Франція та Італія хочуть пом'якшити заборону на видачу віз російським військовим, які воювали проти України. А Австрія вкотре наполягає на розмороженні €2 млрд активів на компенсацію Raiffeisen Bank за штраф, накладений Москвою.
"Це серйозна криза для всього санкційного підходу, — зазначив один з дипломатів. — Якщо всі вимагатимуть винятків і лазівок, то в кінці кожен пакет санкцій стане просто порожньою коробкою".
За оцінкою старшого наукового співробітника брюссельського аналітичного центру Bruegel Джейкоба Кіркегора, ЄС уже впритул наблизився до межі своїх можливостей із санкціями: національні лідери дійшли висновку, що більше не піддаватимуться тиску заради відмови від захисту цих інтересів.
Показовий і психологічний момент: данська Carlsberg і фінська Fortum свого часу вже втратили мільярди, згорнувши бізнес у Росії під тиском санкцій. Тепер країни, чиї компанії заплатили цю ціну, дедалі більше дратує те, що інші члени ЄС захищають власні прибутки від російського бізнесу — і водночас вимагають від них солідарності.
Затримка з ухваленням пакета збігається з тим, що Україна посилює тиск на Росію далекобійними ударами по Москві та ключових нафтопереробних заводах, а західні чиновники сподіваються, що єдність союзників Києва змусить Путіна сісти за стіл переговорів. Утім, за словами одного з дипломатів, головним чинником небажання йти на жертви радше є те, чи відчуває конкретна країна пряму загрозу від Росії, а не переконання щодо підтримки України.
"[Чотири роки тому] для країн Балтії й Скандинавії це було виправдано, бо вони розуміли загрозу. Але сьогодні інші країни вважають, що воно того не варте".
