Чечня демонстративно підтримує концепцію «русского мира» на словах, але на практиці береже власні ресурси та людські резерви. Незважаючи на активну участь у пропагандистській кампанії та публічні заклики до знищення України, глава Чеченської Республіки Рамзан Кадиров проводить приховану політику мінімізації реальної участі чеченців у бойових діях.
Про це пише
The Economist.
З перших днів вторгнення Кадиров позиціонував себе як одного з найагресивніших прихильників Володимира Путіна, регулярно публікуючи ролики про свої підрозділи — так званих «кадировців». Однак за цією публічною картинкою ховається зовсім інша реальність. Чеченські підрозділи, на відміну від мобілізованих та контрактників з інших регіонів Росії, вкрай рідко відправляються на найнебезпечніші ділянки фронту.
За даними журналістів та незалежних дослідників, чеченські формування виконують переважно функції загороджувальних загонів, забезпечують порядок на тимчасово окупованих територіях у другому та третьому ешелонах, а також займаються піар-зйомками для соціальних мереж, за що у військовому середовищі отримали прізвисько «тіктокер».
За наявними статистичними даними, рівень втрат серед уродженців Чечні у війні проти України залишається одним із найнижчих порівняно з іншими регіонами Російської Федерації, особливо порівняно з такими бідними національними республіками, як Тува чи Бурятія.
Для Кадирова збереження особового складу збройних формувань є питанням виживання. Його силова структура, що налічує близько 33 тисяч осіб, утримується за рахунок колосальних фінансових дотацій із федерального бюджету Росії, які становлять до 92% регіонального бюджету (близько 3,8 млрд доларів США на рік).
Експерти зазначають, що власна армія потрібна Кадирову не для виконання завдань Кремля в Україні, а для підтримання жорсткого контролю всередині самої Чечні, де наростає приховане невдоволення. Керівництво республіки чітко розуміє, що ослаблення або загибель вірних особисто Кадирову силовиків на фронті створює загрозу для його режиму в разі нестабільності в Москві або відновлення внутрішнього опору на Кавказі.
