Російські дослідники та економісти більше не можуть приховувати реальний стан справ і відкрито заявляють про те, що у 2026 році росія входить у стагнацію. Згідно з новим дослідженням науковців наталії зубаревич та сергія сафронова, економічний «допінг» від бюджетних вливань остаточно вичерпано, а 2025 рік став офіційним початком безповоротної стагнації та кризи. Жорсткі санкції, захмарні оборонні витрати та рекордна ключова ставка знищують залишки економічної стійкості, розриваючи зв’язки між регіонами та наближаючи повний колапс цивільних галузей.
Промислове падіння охопило вже 41 російський регіон – це гірший показник, ніж у перший рік повномасштабного вторгнення росії в Україну. Усі «успіхи» зосередилися виключно в областях з оборонними заводами. Решта – в глибокому мінусі. Залежні від експорту регіони Європейської півночі та Північного заходу фактично втратили ринки, а логістичний розворот на Азію виявився надто дорогим і нерентабельним, що призвело до падіння обробки в окремих суб’єктах на 20–26%.
У сфері інвестицій та будівництва спостерігається аналогічна деградація. Половина регіонів зіткнулася зі слабким ростом або прямим падінням капіталовкладень, а в окремих промислових центрах на кшталт кузбасу інвестиції скоротилися майже вдвічі. Скасування пільгової іпотеки боляче вдарило по ринку житла в 34 областях, а офіційні «рекорди» введення нерухомості виявилися звичайною паперовою маніпуляцією – масовою примусовою реєстрацією давно збудованих дач та приватних будинків задля виконання національних планів.
За фасадом «історично низького» безробіття ховається масштабна прихована криза ринку праці. У четвертому кварталі 2025 року простої на підприємствах зросли на третину, а неповна зайнятість з ініціативи роботодавців виросла майже вдвічі. Понад 3,7 мільйона осіб були відправлені у відпустки без збереження зарплати, а ключові автозаводи в промислових центрах – від самарської області до татарстану – масово перейшли на 4-денний робочий тиждень через відсутність попиту та комплектувальних.
Загальне зростання доходів населення також виявилося ілюзією, яка не має нічого спільного з реальністю. Головним драйвером стали не зарплати, а високі відсотки за банківськими вкладами на тлі драконівської key rate. При цьому майже 30% усіх заощаджень країни сконцентровано в москві, що лише поглибило прірву між багатим центром та зніднілою провінцією, яка виживає тільки за рахунок мінімальних бюджетних виплат.
Навіть традиційні металургійні та хімічні гіганти, як-от свердловська чи челябінська області, більше не здатні витягувати регіональні бюджетні показники через падіння світових цін та санкційну ізоляцію.
