США збільшили зону контролю в Арктиці, розширивши континентальний шельф – продовження сухопутної території країни під водою.
Про це
повідомляє Держдепартамент.
Площа приєднаних ділянок — близько 1 млн км², що вдвічі більше за Каліфорнію. Вони мають стратегічне значення і перебувають переважно в Арктиці та Беринговому морі. На ці території також претендують Росія, Канада та Данія. Інші межі шельфу, згідно з новою картою, опублікованою Держдепом, проходять в Атлантиці, Тихому океані та Мексиканській затоці.
Як зазначили у відомстві, у цій зоні «зосереджено безліч ресурсів — наприклад, корали, краби — і життєво важливих місць проживання морських організмів». При цьому більше половини розширеного континентального шельфу — 520,4 тис. км² — тягнеться на північ від Аляски, у бік Північного Льодовитого океану, включаючи територію, що перетинається з канадськими претензіями. Ще 176,3 тис. км² розташовані в Беринговому морі, між Аляскою та Росією, але припадають на американську сторону морського кордону між країнами.
За даними Bloomberg, за рахунок розширення шельфу США хочуть отримати доступ до мінералів, необхідних для проектів відновлюваної енергії та виробництва акумуляторів електромобілів, а також до родовищ нафти та газу. При цьому в коментарі агентству Держдеп заявив, що рішення «зачіпає географію, а не ресурси».
Континентальний шельф США містить 50 твердих мінералів, включаючи літій та телур, а також 16 рідкісноземельних елементів, стверджує професор Військово-морського коледжу США Джеймс Фарба. Крім того, за оцінками геологічної служби США, за Полярним колом знаходиться близько 90 млрд барелів нерозвіданої нафти та 43 трлн кубометрів газу. Однак ці дані містять лише результати дослідження суші, а потенціал шельфу поки що не досліджений.
Відповідно до міжнародного законодавства, країни мають економічні права на природні ресурси на морському дні та під ним залежно від меж їх континентальних шельфів. Рішення щодо належності території визначає комісія Організації об'єднаних націй. Держдеп зазначив, що розширення відбулося з дотриманням Конвенції ООН із морського права від 1982 року, яку США так і не ратифікували. Згідно з документом, країни можуть претендувати на ділянки морського дна на відстані до 370 км від їхнього берега.
Перший заступник голови комітету Ради Федерації з міжнародних справ Володимир Джабаров заявив, що Росія також має право на цю зону і готова відстоювати свої інтереси у питаннях власності території.
«Мало, на що вони там претендують. Потрібно ще освоїти ці регіони. А без наявності криголамів, яких у Америки практично немає, в арктичних регіонах робити особливо нема чого. У Росії такі самі права, як і в американців, якщо не більше», — сказав він.
2015 року Росія подала заявку на розширення свого континентального шельфу в Арктиці на 1,2 млн км². Йдеться про територію в Північному Льодовитому океані, що включає хребет Ломоносова, улоговину Підводників, підняття Менделєєва і південний край хребта Гаккеля. У цій зоні можуть бути 5 млрд тонн вуглеводнів. Президент Володимир Путін називав освоєння Арктики незаперечним пріоритетом з урахуванням колосальних економічних можливостей регіону.
