У той час як тисячі грузинів протестують проти переходу їхньої країни до антизахідної політики та ухвалення законів за російським зразком, правлячий уряд «Грузинської мрії» посилив свою тактику дезінформації. 
Про це пише
Euractiv.
Незважаючи на заклики Заходу і найбільші протести з моменту здобуття Грузією незалежності, що закликають відмовитися від закону, «Грузинська мрія» діяла швидко, подолала президентське вето і 28 травня ухвалила спірний закон. Цей закон за своєю суттю і духом є принципово російським, таким, що суперечить нашій конституції і всім європейським стандартам. Таким чином, це являє собою перешкоду на нашому європейському шляху, заявила президентка Саломе Зурабішвілі.
Венеціанська комісія опублікувала свій терміновий висновок щодо грузинського Закону про іноземних агентів, настійно рекомендувавши його скасувати через фундаментальні недоліки, що загрожують свободі об'єднань, висловлення думок, приватного життя і демократії.
Законопроєкт про прозорість іноземного впливу широко розглядається як копія законопроєкту про іноземних агентів від 2023 року, хоча й під новою назвою.
Минулого року законопроєкт ініціювала фракція-сателіт «Грузинської мрії» «Народна влада», а цьогоріч ініціатива виходила безпосередньо від керівної партії. «Народна влада» виступила відкрито антизахідною з моменту свого публічного відходу від правлячої «Грузинської мрії».
Закон зобов'язує організації, які отримують понад 20% свого фінансування з-за кордону, заявляти, що вони «переслідують інтереси іноземної держави».
Закон конкретно націлений на організації громадянського суспільства та засоби масової інформації (включно з мовленнєвими, друкованими та онлайн-ЗМІ), які отримують іноземне фінансування. Незабаром після ухвалення стало публічно відомо, що правляча партія внесла до закону поправки, які дозволяють також переслідувати приватних осіб.
Урядова пропаганда сильно наголошує на тому, що закон російського зразка є європейським за своєю природою і схожий на американський FARA, незважаючи на протилежні аргументи і заяви Венеціанської комісії, президентки Зурабішвілі, посла ЄС у Грузії, європейських та американських лідерів.
Чиновники «Грузинської мрії» постійно наголошували на тому, що введення додаткового заходу, який вимагає щорічних декларацій від НУО та засобів масової інформації, спрямоване виключно на підвищення прозорості та зміцнення суверенітету й незалежності Грузії, без ярлика будь-яких осіб як супротивників.
Пропаганду поширювали через членів правлячої партії, а також через їхні офіційні платформи, афілійовані ЗМІ та сторінки у Facebook. Однак, щойно Mete порахувала це неправдивою інформацією, вони вдалися до вивішування своїх пропагандистських плакатів на вулицях.
Transparency International Georgia припустила, що закон «не має нічого спільного з прозорістю, як і закон, ухвалений у Росії 2012 року».
Після появи тисяч, десятків тисяч, а в деяких випадках і сотень тисяч людей, які протестували проти російського закону, на вулицях Тбілісі та інших грузинських міст, незважаючи на зусилля «Грузинської мрії» з дезінформації, неефективність цієї дезінформаційної кампанії стала очевидною, а також стали очевидними переважні проєвропейські настрої, які переважають у суспільстві. У відповідь «Грузинська мрія» ініціювала жорсткі репресивні заходи для придушення протестів.
З травня протестувальники проти закону про іноземних агентів, а також правозахисники і часто члени їхніх сімей отримують образливі телефонні дзвінки з іноземних і грузинських номерів.
Асоціація молодих юристів Грузії припустила, що через частоту, систематичний характер і адресність одержувачів цих дзвінків існують обґрунтовані підозри в незаконному опрацюванні даних проти громадян із можливим використанням баз даних державних органів.
8 травня спікер парламенту Папуашвілі оголосив, що його партія складає базу даних осіб, причетних до «насильницьких дій, шантажу, погроз та інших незаконних дій», а також тих, хто відкрито підтримує такі дії.
У період з 9 до 11 травня ключові організації громадянського суспільства, що займаються проблемами корупції, виборів, дезінформації та належного врядування, а також їхні лідери прокинулися і побачили скоординовані наклепницькі та залякувальні кампанії з образливими знаками та плакатами на своїх автомобілях, вхідних дверях, стінах будинків тощо поза межами своїх офісів.
На цих плакатах їх називали «агентами», «педиками» і «ворогами держави».
У той самий період, на тлі триваючих мирних протестів, застосовували водомети, сльозогінний газ і перцеві балончики, а громадяни зазнавали жорстоких побиттів і довільних затримань.
Крім того, як повідомляється, низка супротивників російського закону, зокрема політичні та громадські діячі, а також представники різних професій, зазнали засідок, нападів і жорстоких побиттів з боку найманих головорізів, відомих як «тітушки».
