Рівно 10 років тому землетрус спричинив цунамі, яке, у свою чергу, призвело до ядерної катастрофи. 11 березня 2011 року люди по всьому світу з жахом спостерігали за тим, як три реактори атомної електростанції в префектурі Фукусіма зламалися і почали вивергати радіацію далеко на сушу, в море й в повітря.Шок був настільки потужним, що спровокував іншу ланцюгову реакцію на іншому кінці світу, в Берліні. Про це пише
Bloomberg, додаючи, що вона мала політичний характер. За кілька драматичних днів канцлер Німеччини Ангела Меркель зробила публічний розворот на 180 градусів, взявши курс на відмову від атомної енергетики вже 14 березня 2011-го. Останній німецький реактор буде вимкнений наступного року.
Але це рішення стало кульмінацією подій, які тривали три десятиліття. Масові протести проти використання розщеплення атомів для виробництва електроенергії спалахнули в Західній Німеччині в 1970-х роках. З цього руху народилася партія "Зелених". А антиядерний німецький фанатизм перетворився на щось в дусі нової релігії.
В 2000 році уряд Німеччини, в який входили "Зелені", вирішив поступово вимкнути АЕС в країні. Через 10 років після того консервативний уряд на чолі з Меркель продовжив термін експлуатації електростанцій. Але потім за лічені дні після аварії в Фукусімі Берлін кардинально змінив своє рішення.
Видання зауважує, що цей німецький розворот породив низку суперечностей, які повинні стати попередженням для інших країн. Бажаючи скоротити викиди парникових газів, Німеччина багато інвестувала у відновлювані джерела енергії, такі як сонячні й вітрові станції. Але через непостійність вони не дали достатнього забезпечення, щоб живити цілу економіку. Оскільки АЕС почали вимикати, потреби в енергії почали заповнювати вугільні електростанції.
Вугілля - одне з найбільш брудних джерел енергії, якщо подивитися на вуглецеві викиди. Натомість АЕС не викидають жодних газів. Оскільки брудне паливо замінило чисте, Німеччині стало важко добитися суттєвого скорочення забруднення повітря. Тож в якості перехідного періоду перед екологічно чистим майбутнім Берлін зосередився на природному газі.
"Він чистіший, ніж вугілля, але все одно брудний. Він також робить Німеччину небезпечно залежною від постачальників, таких як Росія. Звідси парадокс, який лежить в самій суті зеленого руху в Німеччині: він протиставляє антивуглицеві погляди проти антиядерних", - йдеться в статті.
Розгадуючи цю головоломку, адміністрація Меркель вирішила вимкнути й усі вугільні електростанції. Таким чином, Німеччина повинна стати першою країною, яка спробує одночасно відмовитися як від викопного палива, так і від атомної енергетики. Але якщо відключення АЕС відбувається швидко, з вугільними станціями все відбувається значно повільніше. Останню з них повинні вимкнути в 2038 році. Але це суперечить Паризькій кліматичній угоді, покликаній стримати глобальне потепління і яку Німеччина теж підписала. Згідно з її умовами, багаті країни повинні відмовитися від вугільних електростанцій до 2030 року. Берлін перевернув догори ногами всі пріоритети в питанні двох відмов від джерел енергії.
Щось пішло не так у німецьких дебатах у порівнянні з консенсусом, який формується в інших частинах світу. Німці мають рацію, коли непокояться через залишкові ризики атомної енергетики й серйозним викликом зберігання ядерних відходів. Останні лишаються радіоактивними сотні років. Але чому вони значно більше налякані цим, ніж, скажімо, їхні сусіди на іншому боці Рейну?
Франція отримує більше 70% своєї електроенергії з атомних реакторів і менше переживає через це. Власне, німці теж не дуже нервують, коли імпортують французьку електрику. Роль культури й психології й сприйнятті ризику, схоже, величезна.
Деякі країни, особливо Індія й Китай, зрозуміли, що атомна енергетика лишається важливим способом заповнити прогалину в енергетичному балансі майбутнього, яку залишають відновлювані джерела. Тому вони будуть нові реактори. Водночас, деякі багаті країни включно зі США і Канадою лишаються відкритими до переосмислення використання технології атомного розщеплення.
Замість старих, велетенських і дорогих ректорів вони будують невеликі "модульні" (SMR). Такі атомні реактори можна помістити на велику вантажівку й відвезти туди, де вони потрібні. Таким чином, можна швидко запускати й зупиняти виробництво атомної електроенергії, залежно від того, наскільки продуктивні на даний момент сонячні й вітрові станції. SMR більш безпечні, а деякі з них навіть працюють над ядерних відходах з інших реакторів.
Згідно з оцінками Міжнародного енергетичного агентства, щоб виконати цілі Паризької кліматичної угоди, а саме не дозволити планеті закипіти, потрібні "велике збільшення ефективності й інвестиції у відновлювані джерела, а також збільшення атомної енергетики".
"Тож все збігається до простої істини: ми не можемо успішно врятувати нашу планету без допомоги джерел, які заповнюють прогалини, утворені переходом на сонячну й вітрову енергетику. Серед них водень, але також і атомна енергія", - йдеться в статті.
Через 10 років після катастрофи на Фукусімі світ повинен вшанувати пам'ять тисяч жертв землетрусу, цунамі й евакуйованих з префектури, а також єдиної людини, яку вбила саме радіація. Потрібно подбати, щоб такі ядерні катастрофи більше не повторювалися. Але варто також пам'ятати, що АЕС потрібні, щоб не допустити ще гірші катастрофи.
