Двадцять п’ять років тому США, Росія і Україна підписали Тристоронню заяву, у якій українська сторона погоджувалася передати свій ядерний арсенал російській. За це Київ отримував компенсацію за збагачений уран у боєголовках, допомогу у демонтажі стратегічних пускових систем на своїй території і гарантії безпеки від США і Росії.Трохи згодом того ж року США, Росія і Велика Британія підписали Будапештський меморандум, в якому гарантували Україні безпеку, повагу до її кордонів, незалежності і суверенітету. Вони обіцяли утриматися від погроз чи застосування економічної і військової сили. В 1996 році Україна відправила останні свої боєголовки в Росію, остаточно відмовившись від статусу третьої найбільшої у світі ядерної держави. І от в 2014 році Росія порушила умови Будапештського меморандуму, застосувавши військову силу для окупації Криму, а також розв’язання війни на Сході України. І відповідь на російське порушення з боку США й інших держав була тривожно слабкою.
Про це в статті для аналітичного центру
Brookings Institute пишуть екс-заступник Держсекретаря США Строуб Телботт і старший науковий співробітник центру Меггі Тенніс.
На додачу до порушення самих зобов’язань перед Україною, завдяки яким Київ віддав один з найбільших ядерних арсеналів планети, Росія також знецінила сам інструмент гарантій безпеки, який допомагав переконати країни відмовитися від побудови ядерних арсеналів. І це не перший приклад того, наскільки ненадійна Москва у напруженій міжнародній системі.
«Будапештський меморандум повинен був захистити Україну від російських амбіцій гегемона. Натомість сьогодні вона страждає через тліючий конфлікт у своїх східних регіонах, майже 2 мільйонів внутрішніх переселенців, російського балансування на межі війни, а також нещодавнього порушення морських законів у Азовському морі», - пишуть експерти, нагадуючи, що серед так званих «сепаратистів» на Донбасі багато російських солдатів і командирів.
Коли США і Україна запросили Росію до участі в консультаціях, як того вимагає Будапештський меморандум у разі виникнення проблемних питань між підписантами документу, Москва їм відмовила. Кремль виправдав свою поведінку низкою вигадок включно із заявою про те, що нібито Росія підписувала Будапештський меморандум з українським урядом, який існував в часи президенства Леоніда Кучми, а не з тим, який був обраний після революції 2013-2014 років. Але міжнародні закони говорять, що це безглузде виправдання, адже угоди укладаються між державами, а не між конкретними їхніми керівниками. І всі майбутні уряди зобов’язані виконувати умови міжнародних угод.
У Росії мало причин змінювати свою поведінку. Міжнародна спільнота включно зі США так і не вжила достатніх заходів, щоб зробити для Росії надто дорогою агресію проти України. Мінські домовленості не принесли миру. Але проблема виходить за межі самого лише Мінського мирного процесу, українських повільних реформ і відсутності успіху санкцій. Коли Росія порушила Будапештський меморандум, вона сильно підірвала механізм надання гарантій безпеки у міжнародних відносинах, тепер буде не таким вже й ефективним у вирішенні нових випадків ядерного роззброєння.
Ця безрозсудність особливо небезпечна в часи, коли країни Південної і Східної Азії, Близького Сходу й інших регіонів пробивають собі шлях до ядерного статусу. Коли Угода про нерозповсюдження ядерної зброї була підписана півстоліття тому, в світі існувало лише п’ять країн з ядерними арсеналами: США, СРСР, Велика Британія, Франція і Китай. Сьогодні до них приєдналися ще й Ізраїль, Індія, Пакистан, КНДР. Тож тепер їх дев’ять.
Російське правопорушення відсилає послання таким країнам, як Північна Корея й Іран, про те, що у них немає причин вірити у гарантії безпеки, участь Росії у майбутніх переговорах про нерозповсюдження ядерної зброї чи у її міжнародні зобов’язання. Ці країни можуть замислитися і над тим, чому їм варто вірити США чи Європі, якщо вони не покарали Росію за її злочини проти України.
Щоб зміцнити політику нерозповсюдження ядерних озброєнь Вашингтон повинен зробити більше для України. Це означає посилити американські санкції і підвищити тиск на європейських партнерів, щоб вони посилили свої. Це також означає підтримати відправку миротворців на Донбас і збільшити кількість кораблів НАТО у Чорному морі, щоб дати відсіч агресивній активності російських військово-морських сил.
Можна також заборонити суднам під російським прапором заходити в порти США і Європи, щоб покарати Росію за те, як вона блокує рух кораблів у Маріуполь й інші українські порти. США також повинні інтенсивніше вимагали від Москви звільнити з ув’язнення українських моряків і покарати, якщо вона відмовиться, а також надати Україні додаткову допомогу в сфері безпеки, зокрема у сфері відбудови військово-морського флоту.
«Трагічна ситуація в Україні і незаконні російські дії, які спричинили їх, - це не просто гуманітарна проблема і грубе порушення сучасного міжнародного порядку. Це також великий удар для глобальних зусиль з нерозповсюдження ядерної зброї. Через 25 років після українського ядерного роззброєння мало хто помітив, на яку велику жертву пішла Україна. Завдяки цій її жертві США і Захід у більшій безпеці», - наголошують експерти.
