На перший погляд серіал «Троцький» не дуже відрізняється від всього іншого, що Netflix придбав закордоном.Фільм з восьми серій, який спочатку транслювався на одному з головних державних телеканалів Росії, розповідає історію про антигероя більшовицького перевороту – марксиста Лева Троцького. Стрічка добре приправлена сценами насильства, сексу, спецефектами й динамікою.
Але якщо придивитися більш пильно до російського серіалу, то можна помітити дещо більше в його контенті, пише
Washington Post. Втручання Росії у президентські вибори в США у 2016 році потрапили у заголовки газет. Але спроби вплинути на закордонну аудиторією так званою «м’якою силою» Москва робила ще до того. І «Троцький» - найсвіжіше зусилля російських державних ЗМІ, націлене на поширення російських поглядів у світі. Будуючи великі стримінгові платформи, компанії такі як Netflix повинні чітко давати зрозуміти глядачам, звідки взявся контент, який вони дивляться. І що це не зовсім рядовий серіал.
Виробництво міні-серіалів навряд чи можна назвати першою чи найбільш амбітною спробою Росії поширити свої погляди на Заході. Англомовні телеканали на зразок RT, які намагаються конкурувати з CNN і BBC, тісно пов’язані з російською державою. І їм довелося реєструватися в США як іноземним агентам, згідно з американським законом про лобізм. Численні розслідування російського втручання в американські вибори у 2016 році викрили те, як російська фабрика тролів у Санкт-Петербурзі поширювала грубі меми у соціальних мережах про американську політику, намагаючись виставити демократію безладною і не вартою зусиль.
У свою чергу, «Троцький» здається менш відкритою пропагандою, ніж всі ці зусилля. А тому він більш переконливий для загальної аудиторії. Однак, це не означає, що в серіалу немає мети. Головний продюсер фільму Костянтин Ернст очолює «Первый» телеканал в Росії, який регулярно вихваляє Володимира Путіна. І «Троцький» став спробою підкріпити протест Росії проти будь-яких викликів для чинного режиму, а також проти критики з боку Заходу. Перш за все, цей сигнал націлений на росіян вдома. Але тепер він також поширюється і на іноземних глядачів завдяки Netflix.
Лев Троцький був одним з лідерів жовтневого перевороту, але згодом вступив у конфлікт з Йосипом Сталіним. Зрештою, радянський агент вбив його у Мексиці в 1940 році. Його постать ідеально підходить для того, щоб відтворити сучасні погляди Кремля. Серіал виставляє Троцького зухвалим, розумним і чужим. Він читає Зигмунда Фройда у Парижі й відвідує кокаїнові вечірки. Але при цьому він дуже деструктивний і схильний до насильства. Ернст під час презентації серіалу потенційним іноземним покупцям включно з Netflix на Каннському фестивалі у 2017 році жартівливо порівняв Троцького і його сексуальні походеньки зі скандалом навколо голлівудського продюсера Гарві Вайнштайна.
Російський серіал знову і знову наголошує на єврейському походженні Троцького, підкреслюючи, що він не етнічний росіянин, як Володимир Ленін. Послання чітке: революції можуть здаватися веселими, але будьте обережні, адже так можна знищити геть усе. Таким чином, серіал «Троцький», вочевидь, говорить мовою сучасного Кремля і про сучасні події.
В одній зі сцен у день після повалення тимчасового уряду Ленін свариться з Троцьким, називаючи його дії «переворотом». Хоча той стверджує, що насправді відбулася «революція». На думку видання, це повністю відображає погляди Кремля на революцію в Україні. Адже російський уряд постійно називає протести, які повалили проросійський режим Віктора Януковича, «переворотом». Цей епізод також наголошує на прірві у відносинах між Леніним, який став лідером СРСР, і Троцьким, який не добився такого статусу і був змушений тікати за кордон від режиму Сталіна.
Також серіал відтворює твердження Кремля про те, що всі революції на світі – це нібито змова Заходу. В одній зі сцен марксист на ім’я Олександр Парвус бере гроші від німецького агента й обговорює з ним сценарії, як підвищити статус Троцького в більшовицькій партії.
Видання наголошує, що серіал «Троцький» абсолютно точно повторює світогляд уряду Росії і її антиреволюційну ідеологію. RT – це не CNN. А у 2016 році російські меми у Facebook не були звичайним контентом із соціальних мереж. Так само і «Троцький» - це не типовий серіал Netflix. Аудиторія повинна знати, що насправді вона дивиться. А Netflix повинен добре подумати, чи справді йому варто вести бізнес із пропагандистськими каналами Росії.
