Російський газопровід погіршує позиції ЄС стосовно країни, яка є противником демократії, а також робить Україну вразливішою.Про це йдеться у статті в німецькому виданні
Frankfurter Allgemeine Zeitung.
«Північний Потік-2» погіршує становище Німеччини та ЄС щодо держави, яка перебуває у відвертій опозиції до нашого вільного суспільства», - пише автор.
Він зауважує, що підтримка Берліном цього проєкту була «грубою помилкою» з самого початку. Ситуація з отруєнням російського опозиціонера Олексія Навального та репресій проти громадянського суспільства в РФ могли б стати вагомою причиною зупинити проєкт в останню секунду. Втім, чимало німецьких провідних політиків вперто не хочуть пов’язувати дві теми - дії російської державної влади з питанням про те, чи потрібно добудовувати газопровід. Останніми днями за добудову газогону висловилися і голова Соціал-демократичної партії Німеччини Норберт Вальтер-Бор’янс, і новий голова Християнсько-демократичного союзу Армін Лашет, і голова Христянсько-соціального союзу - прем'єр-міністр Баварії Маркус Зедер. Зрештою, федеральний канцлер також підтримує проєкт.
ЄС, йдеться у статті, зробив багато для зменшення ризиків щодо газопроводу після того, як російське керівництво подемонструвало західноєвропейцям взимку 2005/06 років, що воно готово використовувати свою сировину як політичну зброю. З цього Європа зробила правильні висновки: з тих пір вона значно зменшила свою залежність від російського газу, не зменшивши при цьому суттєво імпорт з Росії. Ця мета була досягнута за рахунок розширення та перебудови газової інфраструктури, що дозволяє швидко переключитися на інші джерела постачання. «Північний потік-2», втім, зміщує баланс на користь Росії, пише автор.
Новий трубопровід матиме економічний сенс лише в тому разі, якщо Німеччина та ЄС купуватимуть значно більше російського газу в майбутньому, але й існуючі газопровідні потужності між Росією та Європою уже не використовуються на повну потужність. Отже, якщо імпорт не зросте, «Північний потік-2» може виконати геополітичну функцію, яка і є справжньою причиною побудови трубопроводу - оминути Україну, - йдеться у публікації.
«Україна втрачає не лише значні фінансові надходження, а перш за все політичну та військову безпеку», - зауважує автор. До тих пір, поки режим у Москві економічно залежить від найважливішого експортного товару Росії, який безперебійно тече через Україну, малоймовірно, що він посилюватиме свою гібридну війну проти країни в політичному чи військовому відношенні.
«Якщо ця залежність зникне, у Володимира Путіна та його людей будуть вільні руки», - йдеться у статті.
У будь-якому разі, прогнозує автор публікації, Кремль виграє: якщо європейці купують більше газу, вони збільшують свій фінансовий внесок у стабілізацію корумпованого режиму. Якщо попередній обсяг газу залишиться незмінним, додаткові потужності «Північного потоку» зроблять Україну зайвою, як транзитну країну. Таким чином, у Москви був би важіль для дестабілізації України, що мало б безпосередній вплив на безпеку членів ЄС та НАТО у Східній Європі.
"Той факт, що Росія та Україна у 2019 році за посередництва ЄС підписали нову транзитну угоду, нічого не змінює. По-перше, з російської точки зору, угода, термін дії якої закінчується у 2024 році, лише виконує функцію мосту до моменту, поки «Північний потік-2» не запрацює. По-друге, після досвіду останніх кількох років виникають великі знаки питання щодо прихильності Москви до договорів загалом", - резюмує автор.
