Американське видання The New York Times створило документальний фільм, в якому викриває пропагандистські методи Кремля.Трисерійний мультимедійний проект The New York Times показує, що поточні дезінформаційні кампанії Кремля засновані на давніх традиції застосування інформації в якості зброї. Документальний фільм в трьох частинах під назвою «Операція "Інфекція"» розповідає історію «політичного вірусу», винайденого КДБ кілька десятків років тому, щоб «повільно і методично знищувати своїх ворогів зсередини», який Кремль продовжує свідомо поширювати й до сьогодні.
Ось вам приклад подібної «дези». Злочинна організація з торгівлі дітьми працює в підвалі піцерії під контролем кандидатки в президенти США і учасників її передвиборчого штабу. Хто повірить в таке? А у розпал президентської кампанії в США в 2016 році багато хто повірив. Причому деякі повірили настільки сильно, що навіть влаштували стрілянину всередині згаданої піцерії в безглуздій спробі врятувати неповнолітніх рабів, які нібито там перебували.
У другій частині документального фільму The New York Times демонструє, як навіть саму обурливу брехню можна перетворити в успішний фейковий новинний матеріал. Для цього потрібно всього лише слідувати семи заповідям фейкових новин - покроковому посібнику з куховарської книги Кремля з підготовки інформаційної бурі для ЗМІ.
Отже, перша заповідь: визначте «больові точки» цільових спільнот.
Друга заповідь: створіть велику брехню - щось настільки обурливе, що ніхто не повірить в те, що це вигадка.
Третя заповідь: додайте в цю брехню частку правди - дезінформація є найуспішнішою, коли вона містить трохи достовірної інформації.
Четверта заповідь: заметіть сліди - зробіть так, щоб здавалося, ніби ці відомості надійшли з непов'язаних з вами джерел.
П'ята заповідь: знайдіть собі «корисного ідіота» - когось, хто мимоволі стане поширювати потрібне вам повідомлення серед ширшої аудиторії.
Шоста заповідь: якщо правда розкриється - заперечуйте все.
Сьома заповідь: розраховуйте на довготривалу перспективу - зусилля можуть не приносити плодів роками, але, накопичуючись протягом тривалого періоду часу, вони в кінцевому підсумку нададуть бажаний результат.
Таким чином стратегія і тактика дезінформаційних кампаній Кремля зводиться до наступних кроків: пошук і використання відмінностей в плюралістичних суспільствах, ретельне калібрування дезінформаційних повідомлень для цільових аудиторій, додавання достовірної інформації в помилкові твердження, посилення впливу за рахунок добровільних співучасників, які нічого не підозрюють. Зазначимо, що всі ці методи є дуже ефективними.
І хоча методи Кремля багато в чому є досить старими, для їх реалізації використовуються сучасні інструменти. Якщо радянському КДБ доводилося покладатися на маловідомі ЗМІ, сьогодні в розпорядженні Кремля є ціла медіа-імперія.
Її флагманський телеканал «RT» (раніше «Russia Today») намагається, щоб глобальна аудиторія 24 години на добу на шести мовах «задавала більше питань». Цей телеканал повністю фінансується російською владою і отримує щотижневі інструкції з Кремля. Крім того існує агентство «Sputnik», засноване указом російського президента з метою «інформувати про державну політику Росії за кордоном». Однак це «інформування» настільки сильно вводить аудиторію в оману, що це спонукало президента Франції Еммануеля Макрона назвати агентство «Sputnik» разом телеканалом «RT» «органами впливу і пропаганди, брехливої пропаганди - ні більше, ні менше».
На додаток до цього в арсеналі Кремля є численні інтернет-сайти, які навмисно приховують свої зв'язки з Росією. Чи не найвпливовішим з них є Агентство інтернет-досліджень (відоме також як Санкт-Петербурзька «фабрика тролів»), яке, наприклад, відігравало важливу роль в ході спроб Росії вплинути на громадську думку в соціальних мережах під час президентських виборів у США в 2016 році.
Завдяки перевіреним часом методам і широкому використанню сучасних інформаційних технологій Кремль невпинно переслідує стратегію «розділяй і володарюй», розбиваючи альянси, протиставляючи один одному окремих людей, соціальні групи і країни та послаблюючи Захід в класичній грі, де переможець може бути лише один.
