Колишній президент Чехії Вацлав Клаус звинуватив Україну в тому, що наша країна постійно провокує російського президента Володимира Путіна і висловив захоплення витримкою свого кумира з КремляУ цій заяві Клауса немає нічого особливо сенсаційного. Екстравагантний євроскептик і шанувальник Кремля, Клаус вже не вперше виступає із заявами, які не роблять йому честі і викликають обурення у багатьох його співвітчизників. Я б і не став звертати уваги на заяву Клауса, якби не одна важлива обставина.
Клаус був не тільки президентом Чехії, але і прем'єр-міністром Чехословаччини і Чехії. Саме він - а зовсім не президент Вацлав Гавел - був батьком чеського економічного дива. Гавел, драматург і дисидент, був символом морального підходу до політики. Але економікою займався Клаус, який плювати хотів на моральний підхід свого президента і не приховував презирства до нього.
Для зовнішнього світу Вацлав Гавел перетворився на справжню політичну ікону, доказ того, як можна зберегти порядність у великій політиці. Але ось тільки його співвітчизники обирали своїми президентами Вацлава Клауса, а потім Мілоша Земана - ще одного шанувальника Путіна. Причому якщо Клауса двічі обирав парламент, так Земана двічі обирав народ.
Все це повинно переконати нас в одному очевидному факті - економічні перетворення нічого самі по собі не означають, якщо вони не пов'язані з моральною позицією еліти і громадян. Тобто, звичайно, набити черево вони допомагають, тут сумнівів немає. Але вони не захищають ані від корупції, ані від популізму. Вони не дають можливості жити у країні, за політиків якої їхнім співвітчизникам не стає соромно - як чехам за Клауса і Земана. Рано чи пізно - якщо реформи і цінності не збігаються - долею таких країн стає авторитаризм або просто звичайна дурість, зведена у ранг політики. Багато хто з наших сусідів вже живе у такому світі - світі авторитаризму або дурості. Чехам, звичайно, ще вдається чинити опір - але тандем одіозного президента Земана і обвинуваченого в корупції, але не здатного відмовитися від влади прем'єра Бабіша - це яскравий приклад деградації самої політичної еліти, серйозної кризи в суспільстві. І все це - прямий результат політики Клауса, якому завжди були байдужі цінності, який умів рахувати, але не умів мріяти.
Українцям потрібно навчитися голосувати за тих, хто захищає цінності, а не за тих, хто обіцяє набити черево. Це важко, але можливо. І необхідно для виживання країни і народу.
