Виборча кампанія розпочалася в Україні дуже мляво. Можливо, це пов‘язано з новорічними святами, а можливо і тому, що основні гравці ще про себе не заявили.Перемога Трампа в США здивувала світ, як і перемога Макрона, а чи здатні українці здивувати світ? На це питання ми вже скоро отримаємо відповідь. Якою вона буде, поки що ніхто не знає. Єдине що можна точно сказати, люди чекають ще чогось, а чого – мабуть і самі не знають.
Я зараз не хотів би обговорювати можливості і перспективи тих кандидатів, які вже заявили, що підуть на вибори. І не має значення, зареєстровані вони чи ні, ми їх вже усіх знаємо.
До речі, серед основних кандидатів, мабуть тільки чинний президент не заявив про свою участь у виборах. Тримає паузу чи щось вирішує. Час покаже.
Але я дійсно про інше. Ми усі зараз чуємо силу-силенну різних популістичних заяв, деякі з яких носять відвертий міфічний характер. А скільки цих обіцянок ще буде. Мені здається, вибори тільки почались, а частина виборців вже втомилась слухати різні утопічні речі.
Мені здається, в цій ситуації, коли рівень пропагандистського натиску телевізійних каналів на людей зростає кожен день, і інколи вже важко відрізнити, де правда, а де брехня, люди повинні орієнтуватись не на обіцянки-цяцянки, а на реальні справи, які зробив у своєму житті той чи інший кандидат. У цьому зв‘язку я хочу привернути увагу до деяких подій, які носять доленосний характер, як для нашої країни, так і для нашого народу.
Я б виділив три такі події.
Перша за своєю значимістю і важливістю - це остаточне завершення усіх канонічних процедур, і отримання Православною церквою України такого жаданого десятками поколінь українських православних Томоса про автокефалію української православної церкви. Це епохальна подія, історичного масштабу. Вона кардинально змінить ситуацію в Україні і православному світі.
Можливо, багато хто з українців ще не можуть через різні обставини належним чином оцінити усю велич історичного моменту, який переживає українська церква і разом з нею український народ. Сотні років українці добивались справедливості і відновлення канонічного права на самостійну церкву. Багато хто із видатних українців боровся за автокефалію і от, нарешті, збулося.
Пройдуть роки, можливо десятиліття, і прийдешні покоління українців будуть високо цінувати це велике надбання для нації . І як би ми не відносились до чинного президента, ми не можемо не віддати саме йому данину вдячності, оскільки багато хто цього добивався, але отримати Томос вдалося при його безпосередній участі.
Усім, хто буде читати ці мої роздуми, пропоную не звертати увагу тут і надалі на прізвище чинного президента, давайте об‘єктивно оцінимо подію, незалежно від нашого суб‘єктивного відношення до президента.
Таким чином, отримання Томоса – це найбільша за своєю значимістю подія в історії української держави і українського народу не тільки за роки незалежності, але й за весь період героїчної боротьби українського народу за свою незалежність.
Томос - духовна Конституція народу. Його цінність ще й у тому, що Конституцію України можна змінити шляхом підкупу, маніпуляцій та інших дій у Верховній Раді, а змінити чи скасувати Томос у Вселенському патріархаті у такий спосіб – неможливо. Тому Томос – це оберіг української незалежності.
Друга подія, яка теж має важливе значення – безвіз. Вже більше двох мільйонів українців відчули себе цивілізованими людьми, побачили світ і зробили для себе важливі висновки.
Одна справа – без візи їхати в Нижній Тагіл чи Магнітогорськ, інша справа – у Венецію чи Марсель.
Безвіз - це нові можливості для людей, нова якість життя. На жаль, матеріальний стан людей не дозволяє багатьом побачити, як живуть європейці, але я впевнений, скоро це зміниться, і будь хто, будь коли зможе вільно виїхати і повернутись додому.
І знову-таки, ми повинні згадати, хто нам прорубав вікно у Європу.
І останнє питання - це створення антиросійської коаліції у світі.
Думаю, найбільші скептики не будуть заперечувати, що без допомоги і підтримки світу і, перш за все, США, Канади, ЄС та інших країн, ми б не встояли у війні з російськими агресорами. Тільки завдяки такій потужній антиросійській коаліції, яку створили Україна - ми не тільки вистояли, а й дали агресору достойну відповідь. Світ став на нашу сторону, і ця допомога і підтримка зростає, і все знову ж таки, завдяки успішній зовнішньополітичній діяльності глави нашої держави.
Які я бачу головні завдання для глави держави.
Перше і головне - перемогти агресора, звільнити наші землі в Донбасі і Крим, повернути країну до мирного життя.
Для цього необхідно зробити усе можливе для зміцнення армії , треба значно збільшити її бойові можливості. Знайти способи за короткий термін озброїти армію і флот найновішою зброєю, яку поки ще не виробляємо в Україні. Може згадати досвід Ленд-Лізу.
Надати максимально можливі соціальні гарантії воїнам, в країні повинен бути створений самий високий режим поваги до захисників Вітчизни. Будь який чиновник, який без належної уваги не вирішив питання учасника бойових дій чи сім‘ї загиблого, повинен бути негайно звільнений з посади! Впевнений, що президент міг би ініціювати такі законодавчі зміни. Все найкраще – армії і захисникам Вітчизни!
Які на мій погляд головні завдання для президента, крім того, що уже сказано.
Якщо говорити про внутрішні питання, то я вважаю, їх два: бідність і корупція.
Як показує наш досвід, і першу, і другу проблеми можна вирішити тільки тоді, коли це стане головним змістом діяльності глави держави. Соромно, коли в центрі Європи країна з багатомільйонним населенням, яка має найкращі у світі землі, яка здатна збудувати найбільший у світі літак - люди в цій країні бідні і вимушені їздити по світу шукати собі шматок хліба. Тому, боротьба з бідністю - це головний пріоритет президента. Президент, який переможе в Україні бідність, також увійде в історію, як і той, що домігся Томосу.
Друга проблема - це корупція .
Ми наплодили велику кількість антикорупційних органів, уже ціла плеяда професійних антикорупціонерів з‘явилась, а реальних дій по викоріненню корупції люди як не бачили, так і не бачать! І причина тут одна - потрібна політична воля глави держави. Така у нас ментальність.
А тепер щодо зовнішньополітичних дій і рішень.
Їх два - це НАТО і ЄС.
Хто з кандидатів здатний забезпечити вступ України в НАТО і ЄС? При цьому, ми повинні пам’ятати, що ціла когорта буде таких кандидатів, які все зроблять, щоб загальмувати європейський розвиток України.
А тепер ми можемо об‘єктивно оцінювати усіх претендентів на найвищу державну посаду, проаналізувати, що вони в своєму житті зробили, і визначатись, чи здатен той чи інший кандидат забезпечити реалізацію тих проблем, які є актуальними в Україні.
При цьому дуже важливо, щоб кандидат, який готовий взяти на себе таку відповідальність, почав з себе, тільки так люди повірять.
Впевнений, що саме таким, або майже таким підходом будуть керуватись українці, коли прийдуть на вибори.
Але мені здається, що і на цей раз український народ знову розчарує Путіна, тому що обере українського президента .А не того президента якого він хоче.
