Шоу-бізнес є віддзеркаленням суспільства?
Не завжди.
Загалом, ще нещодавно, формула була такою:
шоу-бізнес = канали та радіостанції олігархів + невибагливість піпла.
Зазначу, що маю на увазі саме попсовий медіапродукт (поп-музика, серіали, телешоу).
З кінця дев'яностих і десь до початку 2016 року шоу-бізнес в Україні повністю перебував під російським впливом. Апогеєм став 2013-й, коли на вітчизняному ТБ кількість московських ведучих поступово зрівнювалась з місцевими.
Але чи було так завжди?
В першій половині 90-х новонароджений український медіапростір вражав своєю патріотичністю. Телебачення стало дійсно національним, з'явились закордонні фільми та серіали дубльовані українською мовою, розцвіла і українська музика (“Червона рута”, “Територія - А”, “Національний хіт-парад”, “Таврійські ігри”).
Ближче до двохтисячних все це почало затухати. І не тому, що обиватель різко розлюбив вітчизняний продукт і полюбив російський, а тому, що російського ставало все більше, а нашого - все менше.
Чому ж так відбувалося?
В кінці 90-х в український медіапростір потекли російські гроші та гроші не надто патріотичних місцевих олігархів. Шоу-бізнес з українського ставав малоросійським.
В цьому малоросійському казані варилось і більшість наших нинішніх медіаперсон.
Але з початком війни все змінилось. Ми з великими зусиллями, повільно, наче з в'язкого болота тікаємо від “руского міра”: на радіо україномовна квота, на телебаченні теж, путінських звьозд ми не пускаємо.
Після цього наш малоросійський творчий “бомонд” став перед дилемою - як бути далі. Частина пішла шляхом найменшого опору і, озброївшись слоганом “творчєство внє політікі”, продовжили виступати в країні агресорі.
Але більша частина намагається пристосуватися до нових реалій (в Росії їх просто не знають). На жаль чи на щастя це у них не дуже виходить. А не виходить тому, що вони намагаються змінити форму, але не міняють свідомість.
Іншими словами, вони не здатні перерізати умовну пуповину, яка з'єднує їх з “рускім міром”.
І коли умовний Зеленський вітає команди словами Слава Україні, або переходить на українську мову, він не перестає бути артистом малоросійського шоу-бізнесу, він не втрачає пов'язаних з цим комплексів та стереотипів. Звідси і розмови подібних зірок про спроби домовлятися з російським народом, про двомовність, про творчість поза політикою.
І все б нічого, але цей самий Зеленський мітить в президенти. І все б нічого, але його підтримують у цьому люди. І все б нічого, але за ним стоїть олігарх, для якого Україна тільки розмінна монета.
