«Україна без своїх Армії, Мови і Віри – це лише майбутня малоросія. А Ви хіба цього не знали?»
Михайло Фокс Вкотре побачив оце “Що вам дала ця влада за п’ять років?” та, не менш захоплююче, “Чего вы боитесь? Хуже уже не будет” (від Вови не стреляйте – я свой Парасюка). Не збираюся починати пояснення про гілки влади в Україні: хто знає, той знає; хто не хоче знати, тому і не потрібні ці пояснення. Просто хочеться відразу позначити, що, наприклад, ось ця ось шизофренія з трибуни ВР у виконанні григорішинської дівчинки за викликом Лещенко: “стара злочинна влада повинна пійти”, означає тільки одне: під “владою” в Україні дуже багато хто (якщо не більшість) мають на увазі в першу чергу саме Президента (це в парламентсько-президентській республіці на хвилиночку). Тобто під питанням “Що вам дала ця влада за п’ять років?” треба розуміти, звичайно, “Що вам дав Президент за ці п’ять років?”.
Я зрозумів вже, що тим, хто задає це питання не цікаві (насправді системо-утворюючі) “Армія. Мова. Віра”, їм ближче тема тарифів, курсу гривні і питання росту споживчих цін. Вражаюче, але факт: можна бути нескінченно далеким від самої актуальної, катастрофічно величезної проблеми в країні (тієї, яка ставить її на грань існування), перебуваючи від її проявів всього в якихось десятках кілометрів. Нецікаві події не в Сирії чи, наприклад, Ємені, – в ОРДЛО. А вони (ці наші так звані “окремі регіони”) тут і зараз, і бойові дії тривають, і наші вояки гинуть майже не щодня. “Та про що ви взагалі? Корупція, тарифи, курс гривні, все дорожчає – ось із чим потрібно боротись” (с).
Гаразд, кажете “хуже не будет?” Чи зросли споживчі ціни в Україні? Звичайно, зросли. У скільки разів? У два-три рази? А уявіть зростання цін в три, чотири, п’ять разів. А уявіть це зростання регулярним. Нібито непомітним, але давлячим, як танк. А уявіть, що смачних українських продуктів немає (або їх практично не знайти), а замість них у магазинах російське лайно. Саме так, справжнісіньке лайно. Ніколи б сам не повірив до 2015-го, що можна таке виробляти, називати це “пищевая продукция”, та продавати і що таке хтось їстиме. Але вибору просто немає. А уявіть собі територію, на якій практично знищена промисловість: перспективні заводи вивезені/розкрадені окупантами; те, що ще хоч якось працювало до 2014-го року, щоб підтримувати життя в депресивних регіонах, остаточно зупинено, та теж знищено.
За якихось п’ять (!) років ОРДЛО перетворилось на пустелю: сяк-так ще виживають бюджетники, які роблять росЗМІ картинку нібито нормального життя та колаборанти на службі в “армійських корпусах” рос.окупаційної армії. А уявіть, що живете начебто в Північній Кореї. Там, де повна відсутність нормального життя, проте з постійними перфомансами з прославлянням досягнень “республики” та, звичайно, з погрозами й прокльонами в бік ворогів (читай України). А уявіть, що кожне слово, сказане не тільки на вулиці, але й, найчастіше, серед колись добрих знайомих, доводиться зважувати й оцінювати; завжди пам’ятати та думати, що і кому говориш. Уявіть потрібний рівень конспірації у соцмережах. А уявіть мертву тишу комендантської години (це, звичайно, крім тих міст, де тиші немає і не може бути через щоденні і щонічни звуки канонади).
Просто уявіть собі комендантську годину. Оце приблизно і є те саме, що може бути “куда хуже”. І це ще без жахів війни, тільки коротко про сьогоденне болото ОРДЛО. Як на мене, взагалі якось соромно це пояснювати дорослим людям: завжди є куди гірше. І це не “а то Путін нападе”, знову-таки це вже діагноз, якщо доросла людина ще не зрозуміла, що Путін вже напав – він вже в Україні, він в Криму, він в ОРДЛО. Я щодня бачу колективного Путіна на вулицях свого міста і, що ще більш жахливо, вже не перший раз бачу його в етері начебто українських телеканалів і на вулицях неокупованих українських міст. Так, там він поки що носить маски та заспокоює, що “хуже не будет”, але ж ви пам’ятаєте, що він завжди бреше?
Кожен сам для себе вирішує, багато чи мало зроблено за ці п’ять років “цією владою” (та що він під цим словосполученням розуміє). Може так бути, що якщо ще раз добре роздивитися навколо себе, відволіктися від щоденних нагальних проблем, то зміни на краще та вже зроблене можна і побачити (тому, хто досі не бачить), бо вони дійсно є? А от особисто для мене всеж-таки надважливе саме оце зроблене за п’ять років (і не просто “цією владою”, а всією Україною: її народом, урядом, Верховною Радою та Президентом): тепер в нас є Армія (так, може ще не стандартів NATO, але взятий незворотний курс на цей напрямок), в нас є Мова (яку тепер не знищують , а захищають на законодавчому рівні), а в мене є не надія – Віра, що Україна поверне Крим та ОРДЛО. А що є у Вас? І що у Вас залишиться, якщо не стане цих трьох стовпів? Підкажу: Україна без своїх Армії, Мови і Віри – це лише майбутня малоросія. А Ви хіба цього не знали?
