Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков має давні зв’язки з Андрієм Білецьким, встановлені щонайменше за десять років до початку російської агресії проти України у 2014 році. Практично не лишилося сумнівів, що сьогодні Аваков використовує "Національний корпус" і "Національні дружини", аби завадити переобранню Петра Порошенка і привести до влади Юлію Тимошенко.
Аваков стурбований, що його партія "Народний фронт" не потрапить до парламенту на виборах у жовтні 2019 року і він втратить посаду міністра внутрішніх справ. Аби уникнути цього, він утворив союз із Тимошенко й підтримує її виборчу кампанію, намагаючись зберегти своє крісло.
Для цього Міністерство внутрішніх справ і "Національні дружини", яких зареєстрували спостерігачами на виборах, використовують у виборчій кампанії Тимошенко.
Сергій Лещенко зазначив: "Тож гарантом підтримки Юлії Тимошенко став міністр Міністерства внутрішніх справ Арсен Аваков, який відмовився грати на стороні чинного президента Порошенко м’язами силовиків".
У 2000-х роках владу в Харкові було розділено між Аваковим, який очолював тоді обласну організацію "Батьківщини", і мером міста Генадієм Кернесом, якого підтримувала Партія регіонів.
Обоє мали власні парамілітарні угрупування: в Авакова - "Патріот України", у Кернеса - "Оплот".
Білецький опирався модернізації Соціал-національної партії України (СНПУ), покинувши її та забравши з собою "Патріот України", яке було парамілітарним крилом СНПУ. "Соціал-національну асамблею" було засновано у 2008 році як політичну партію "Патріота України".
"Національний корпус" є спадкоємцем СНА, а "Національні дружини" - "Патріота України". Свідченням цього є хоча би символ СНПУ "Wolfhook", який використовувала нацистська організація СС. Його перейняла СНПУ, а згодом батальйон "Азов", утворений із представників "Патріота України", СНА, "Братства", Радикальної партії і футбольних ультрас.
Після розколу СНПУ на "Свободу" та "Патріота України"/СНА у 2004 році в Україні виникло два "націоналістичні" табори: проєвропейський і проєвразійський, відповідно.
Представники першого табору націоналістів є спадкоємцями ОУН. До нього входять "Свобода", КУН (Конгрес українських націоналістів, сформований у 1992 році представниками емігрантського крила ОУН(б)) і "Правий сектор". Ці націоналістичні партії дотримуються традицій ОУН і на цих виборах підтримали кандидатуру Руслана Кошулинського - патріота, який воював на Донбасі проти російських агресорів.
Представники другого табору націоналістів на чолі з Білецьким і "Національним корпусом" ідеологічно більше схожі на неонацистів, расистів і білих супрематистів із країн Європи і США.
Ці два табори відрізняються ставленням до мови, державності й зовнішньої політики.
По-перше, "Свобода", КУН і "Правий сектор" наголошують на важливості української мови й культури, тоді як для СНА й "Національного корпусу" головними є кровні зв’язки й раса, а не українська мова. Вони не наполягають на тому, щоби їхні члени, багато з яких є російськомовними, вивчили українську. У цьому питанні вони подібні до Авакова, який так і не вивчив української мови.
В аспекті поглядів на державотворення націоналістичні партії, що підтримують Кошулинського, додержуються традицій ОУН, змагаючись за незалежність України і вважаючи Росію смертельним ворогом України.
Натомість Білецький має такі самі погляди, що й лідер УНА-УНСО 1990-х років Дмитро Корчинський, ратуючи за створення східнослов’янського союзу з Росією. На початку 1990-х років УНА-УНСО брала участь у бойових діях у Придністров’ї на боці Росії.
Наприкінці 1990-х років Корчинський покинув УНА-УНСО й утворив організацію "Братство", яка продемонструвала свою проросійську ідеологію, приєднавшись до структур двох московських організацій: "Міжнародного євразійського руху" і "Євразійського союзу молоді". Обидві організації очолює українофоб Олександр Дугін, який у 2014 році закликав "убивати, убивати, убивати" українців.
Прогресивна соціалістична партія Наталії Вітренко (українофобська націонал-більшовицька партія, яка підтримувала сепаратистів на Донбасі у 2014 році) також приєдналася до структур Дугіна. Після Помаранчевої революції "Братство" і Прогресивна соціалістична партія створили народну опозицію.
Корчинський також був спікером на зборах парамілітарних тренувальних таборів у Росії, організованих рухом "Наши" (путінським "Комсомолом") і "Міжнародним євразійським рухом". Крім того, свого часу він запекло критикував Віктора Ющенка на телеканалі "1+1", демонструючи свої ксенофобські антизахідні, антипомаранчеві та проєвразійські політичні погляди.
На виборах 2012 року Партія регіонів підтримувала обрання Корчинського до парламенту. Зв’язки Корчинського з Партією регіонів і російською розвідкою стали очевидними під час провокацій поблизу президентської адміністрації 1 грудня 2013 року, які підозрілим чином нагадували такі самі події на тому самому місці 9 березня 2001 року. Обидві акції було організовано агентами-провокаторами, щоби дискредитували справжніх націоналістів.
Після 2014 року члени "Братства" почали використовувати Радикальну партію, аби потрапляти до парламенту й місцевих рад. Представники "Братства" й Радикальної партії брали участь у створенні батальйону "Азов".
Згідно з поглядами Корчинського, які він висловлював у першій половині 1990-х років, УНА повинна була обстоювати позицію, що Україна є "головним захисником слов’янських інтересів і ядром слов’янської єдності". На виборах 1994 року він нагадував українським виборцям, що "наш народ раніше жив у супердержаві". "Ми знову зробимо Україну супердержавою, аби людям не довелося змінювати свої звички", - заявляв тоді Корчинський. Він також вважав, що Україна повинна пропагувати панславізм і "українську імперську духовність". Таку ідею підтримувала Ліберально-демократична партія Росії на чолі з Володимиром Жириновським: "Головне утворити велику слов’янську державу, а тоді ми вже вирішимо питання столиці (Київ чи Москва)".
Білецький - ідеологічний спадкоємець Корчинського. Він заявляв: "Ми соціал-націоналісти маємо зовсім інші в цьому питанні погляди. По-перше, геополітичні... Ми розуміємо, що сепарація від Росії є ідіотизм. Тому що наша ідея - потужна з центром в Києві конфедерація". Білецький є давнім прихильником союзу з Росією i вважає, що російські природні ресурси допоможуть Україні стати успішною державою.
Панславізм Корчинського став на заваді співпраці між УНА-УНСО і справжніми націоналістичними партіями, такими як КУН і ДСУ ("Державна самостійність України"). Сьогодні панславістський "Національний корпус" не здатен співпрацювати з націоналістичними "Свободою", "Правим сектором" і КУН із тієї самої причини.
У питанні зовнішньої політики Кошулинський підтримує членство в НАТО і ЄС, про що йдеться в його передвиборчій програмі, та - як і представники ОУН - вважає Україну частиною Європи і її східного кордону.
Водночас "Національний корпус" не підтримує приєднання України ні до НАТО, ні до ЄС, а більше зацікавлений у Євразії та "білій цивілізації".
Отже, "Національний корпус" обстоює ті самі погляди, що і проросійські націоналісти з Європи, які мають вороже ставлення до США і ЄС.
Цікаво, що Юлія Тимошенко - кого Аваков виражено підтримує на цих виборах - також не підтримує членство України в НАТО і ЄС. У її передвиборчій програмі взагалі немає згадок про НАТО чи ЄС.
Тимошенко намагається прийти до влади будь-якою ціною і заради цього уклала союз із олігархами Ігорем Коломойським і Сергієм Тарутою, корумпованими чиновниками на кшталт Авакова й неонацистами з "Національного корпусу" Білецького. Перемога на виборах такого неприємного й непатріотичного союзу відкине розвиток України та зупинить її євроатлантичну інтеграцію так само, як це зробило обрання Януковича президентом у 2010 році.
Якщо ви бачите майбутнє України поза межами "русского мира" та всередині Європи, єдиними кандидатами, яких варто підтримувати, є Порошенко (якщо ви патріот) і Кошулинський (якщо ви націоналіст). Якщо ж вам більше до вподоби приєднання України до євразійських структур і "русского мира", то ви поділяєте політичні погляди "Національного корпусу", чиєю кандидаткою є Тимошенко.
