Подолання корупції – боротьба, яку доведеться вести постійно
Одним з поширених міфів в українському суспільстві є те, що масштаби корупції в Україні не зменшуються, з нею ніхто не бореться, бо немає політичної волі.
Слід зазначити, що певною мірою цей міф постійно підживлюється політиками, які звинувачують одне одного у корупції та навипередки обіцяють подолати її.
Насправді, повністю подолати корупцію не змогли в жодній країні світу.
Її вірус існує в самій системі функціонування держави. Де з'являються можливості ухвалення управлінських рішень, які стосуються розподілу матеріальних та нематеріальних благ в інтересах приватних осіб, там потенційно виникає ризик корупції. Чим менше таких можливостей, чим прозоріше відбувається ухвалення рішень, чим більше автоматизованих рішень, які виключають або максимально обмежують людський фактор, чим взагалі менше загальних обсягів та сфер, де державні інституції ухвалюють рішення з перерозподілу національного доходу, тим менше потенційних ризиків для корупції.
Тому протидіяти їй доводиться постійно, навіть у найменш корумпованих з них.
У той же час, корупція, хоча і суттєво обмежує можливості розвитку держави та ослаблює її, не є єдиним фактором, який визначає стан економіки. Некомпетентність може наносити шкоду не меншу, ніж сама корупція. Якщо брати Україну, то можна ще посперечатись, що більше шкодить країні — корупція чи некомпетентність урядовців та різноманітних “експертів”.
У нас, натомість, звикли усі негаразди списувати на корупцію. Хоча є безліч цілком успішних країн, де корупція доволі значуща. Прикладів корупції в США, Німеччині, Франції, Італії, Японії, Південній Кореї, Китаї, Туреччині більш ніж достатньо. Тобто далеко не тільки рівень корупції визначає рівень добробуту громадян.
Отже нам необхідно, з одного боку, підвищувати рівень компетентності урядовців, з іншого — чіткіше розуміти, де у нас є позитивні приклади ліквідації чи зменшення можливостей для корупції, а де у нас вся робота ще попереду.
Попри поширене твердження, що корупція у нас не зменшилась за останні роки, та, навіть, навпаки збільшилась, наведу далеко не повний перелік прикладів, які спростовують це.
Я не ранжуватиму їх за значущістю, лише нагадуватиму, де у нас є успіхи в сфері подолання корупції.
Отже, почну.
• Дорожня поліція. Не чув за останні пару років жодної історії про хабарі, які надавались патрульним поліцейським. Це не означає, що таких прикладів взагалі не існує, але, що їх на декілька порядків менше, це факт.
• Відшкодування ПДВ. Автоматизована процедура адміністрування та відшкодування ПДВ призвела до того, що за останні рік не було жодного скандалу з корупцією в цій сфері. Хоча раніше це була одна з найкорумпованіших сфер.
• Продаж об'єктів малої приватизації на аукціонах після ухвалення закону про приватизації об'єктів державної та комунальної власності.
• Продаж заставленого та конфіскованого майна через систему Prozorro.
• Виключно аукціонне надання права оренди державних с/г земель. На сьогодні, завдячуючи цьому, ставка оренди з відповідним зростанням доходів державного та місцевих бюджетів виросла у декілька разів.
• Впровадження електронного урядування на центральному та місцевому рівнях. Надання різноманітних довідок в електронному режимі, заборона вимагати надання паперових документів, які стосуються даних, що є у державних реєстрах.
• Відкриття державних реєстрів власності, електронних декларацій держслужбовців тощо.
• Впровадження державних закупівель (бюджетних та державних підприємств) через систему Prozorro. Намагання обійти електронну систему з боку держчиновників та керівників держпідприємств виникають постійно. Але попри це, дослідження, яке проводилось Київською школою економіки на чолі з Тимофієм Міловановим, наочно демонструє про дуже значне зростання, як самих обсягів закупівель за допомогою системи Prozorro, так і кількості учасників, які беруть в них участь. Що прямо вказує на те, що закупівлі чим далі, тим більше проводяться за найбільш вигідних умов для покупців товарів та послуг.
• Передача права закупівель медикаментів міжнародним інституціям. Це кардинально зменшило можливості для зловживань у цій сфері, натомість викликало просто неприховану лють нашого медичного істеблішменту та фармацевтичної мафії по відношенню до Уляни Супрун та її команди.
• Фінансовий стан державних підприємств за останні кілька років – значної їх кількості, особливо стратегічних та великих, суттєво покращився. Що є результатом значно прозорішої, менш корумпованої та більш компетентної діяльності менеджменту.
Багато хто з дописувачів, можливо, зможе навести також інші сфери діяльності, де рівень зловживань та корупції значуще скоротився. Насправді, – дуже багато позитивних прикладів, які демонструють зменшення потенційних корупційних можливостей в різних сферах життєдіяльності суспільства.
Але є ще один показник, який демонструє, що рівень корупції в Україні, залишаючись ще неприпустимо високим, все ж таки зменшився за останні роки.
Якщо порівнювати макроекономічні показники 2012 на 2018 років, то можна побачити, що ВВП 2012 року складав 1,4 трлн грн або 175,2 млрд USD (курс 7,993). Видатки держбюджету 395681,5 млн грн або 49,5 млрд дол.
У 2018 році номінальний ВВП становитиме десь 3,4507 трлн грн (мінімум 3,2 трлн, максимум 3,5164 трлн). При курсі 28 грн за дол — це 123,2 млрд USD. Видатки 991,7 млрд грн — 35,42 млрд USD.
При цьому у 2018 році витрати на збройні сили України та сплату процентів по боргам, набраним значною мірою у період з 2008 по 2013 роки, у рази вищі.
Навіть за таких обставин, при меншому розмірі ВВП та держбюджету у 2018 році, бюджетні витрати на ремонт та будівництво доріг та інших інфраструктурних об'єктів, шкіл, лікарень значно більші, і це важко не помітити. Тобто зловживати та ухвалювати рішення з корупційними мотивами в нашій державі, безперечно, не припинили, але стали це робити таки суттєво менше.
