Фінал розслідування ім. Бігуса про «схему Гладковського» – в передачках Бігуса нема жодних доказів вини Гладковського. НЕМА. Чули? Не наведено. Не обґрунтовано. Не пояснено. Немає. Все, що подано як доказ провини Гладковського це:
- мультики, тобто скомпільована переписка невідомого походження – хто не вірить у її достовірність той презренний порохобот. Дамп матеріалів Бігус надати відмовився, хоча тепер надати буде змушений – Гладковський-молодший подав у суд.
- той факт що Гладковський посміхнувся не там, де це сподобалося журналістці Лесі Івановій. Чесно обіцяю, якщо доля колись зведе мене з Лесею Івановою, перш ніж посміхнуся – буду запитувати, можна чи ні? А то, раптом з моєї посмішки вона зробить висновок що…
До речі – шикарні докази. Гладковський – посміхнувся. Петров (начальник департаменту розвідки СБУ) не згадав про справу. А можна мені сарказм Бігуса і зневажливо-глузливий тон панни Іванової трактувати як ознаки нахабної і цинічної брехні? Чи такі прийоми дозволені лише щодо родини Гладковських та керівників СБУ?
Мультики, знову мультики… Мультики виступають доказом ніби: Рогоза має своїх людей в СБУ; Рогоза про щось домовляється з Жуковим; Рогоза передав СБУшнику автівку BMW; розмови Жукова з Рогозою через внесення фірма «Оптіма» у список фіктивних фірм від НАБУ мали місце; Рогоза спілкувався х Євгеном Шевченко; Рогоза спілкувався з якимось Дмитром Литвиненком з НАБУ. Міра достовірності цих аніме... Коротше. Невдовзі «Бігус-інфо» доведеться відкрити джерело цих мультиків – суд з Гладковським все ближче.
Але – не мультиками єдиними. В останій серії передачки від Бігуса нарешті почали наводити документи. Але й тут почалася «хімія». От приклад. Панна Іванова демонструє документ і глузливим тоном промовляє: «СБУ повідомляє, що з заводу їм відповіли що кошти «Оптимі» вони не перелічували – а вони й повірили». А я от не полінувався, натиснув на паузу і прочитав весь документ. А там унизу написано, що інформація щодо кримінальних проваджень в межах яких перевіряються факти викладені в інформаційному запиті «Бігус-інфо» у головному управлінні контррозвідки відсутні. Перекладаю на українську. «Бігус-інфо» надіслали до СБУ запит про якусь муру (СБУ їх-таких від журналістів отримує сотнями), а «безпека» їх… у світі бізнесу в таких випадках кажуть «ми їх на … НЕ послали». Оце виводиться як доказ.
Ще приклад. Нам з екрану показують документ, і панна Іванова наголошує: «Цей документ свідчить що військова прокуратура злила кримінальну справу по «Оптимі»». Потім – цитують окремі частики документу. Але сам документ… прочитати неможливо. Документ напіврозмитий. Я прискіпуюся? Слідкуйте за руками. «Бігус-інфо» розповідає про участь у справі НАБУ і особисто пана Шевченка – і диво! Всі документи стають читабельні, всі вони показані в повному обсязі і чітко. Там теж, до речі не без «хімії», про це – на сторінці Євгена Шевченка.
Чому я звертаю увагу на це все? Розумієте, лише кілька місяців тому я видав книжку «Секрети газової бабці» про діловий і політичний шлях Юлії Тимошенко. Так от якби я послуговувався доказами такими самими як «Бігус-інфо», партія «Батьківщина» зараз відсуджувала б у мене останні штани – і хай їй трясця, вона була б права. Бо кажеш гидоту – підтверджуй доказами. Але схоже, я і «Бігус-інфо» живемо в різних реаліях. Ну, бажаю щастя на суді з Гладковським-молодшим. Звісно, якщо справу не порішають тихо і непомітно для нас…
Я може, на цьому і закінчив би, якби не одна деталь, яка особисто мене вельми зацікавила. Четверта частина передачки Бігуса виявилася за довжиною така сама як перші дві разом. Правда, дивина? Третя частина – коротенька (26 хв, з яких біля 10 хв. – емоції Бігуса і Іванової), а от четверта – більше 44 хв. Чому? Половина з тих 44 хв. Присвячена участі в справі Національного антикорупційного бюро (НАБУ). Ризикую припустити що спочатку участь НАБУ в передачі не планувалася. Але сталося щось, через що довелося НАБУ приділити увагу таку саму як і СБУ, ГПУ та військовій прокуратурі разом узятим. З чого б така повага? Свою версію я висловлю нижче, а зараз…
Останніми днями будь-яка критика передачки Бігуса натикається на заперечення: «А от Луценко Бігусу подякував!» Було? Було. Але. Носії цього твердження примудрилися помітити заголовок (від «Цензора» Бутусова) і не прочитати самого інтерв’ю. А там Луценко розповідає багато цікавого, як то: що переговори по месседжеру для суду самі по собі – не доказ; що провина Гладковського-молодшого з погляду юридичного – украй сумнівна; що Гладковський-старший про вихиляси Рогози і Жукова вірогідно взагалі не знав, тощо. Луценко, так, подякував Бігусу що той привернув увагу до Укроборонпрому. Але чи варто за таке дякувати – читайте далі.
Проблема всієї передачки Бігуса в тому, що часто для заперечення викладених в ній тез зручно використовувати її ж саму. Ну от заявляє панна Іванова що фірми Рогози-Жукова постачали на українські заводи неякісні деталі з контрабанди і… самі ж повідомляє що деталі які не пройшли прийомку на заводах, у виробництво не потрапляли. Те саме – тут. Спершу панна Іванова збурено наголошує, що три роки правоохоронці не могли розібратися з кримінальними справами. А потім на екрани виходить Бігус і заявляє що провина НАБУ у справі не менша, а більша ніж у ГПУ або у військової прокуратури. Бо з трьох років розслідування два роки справи лежали без рухів у НАБУ.
Мене важко назвати прихильником НАБУ, якщо хтось забув, мем «НАБУїни» запустив саме я. Але. НАБУ – це структура до якої команда Порошенка не дотична як таке. Створила НАБУ Верховна Рада. Комісію з підбору кадрів у НАБУ (чи як вона там правильно називалася) склали з представників антикорупційних громадських організацій, у першу чергу – Центру Протидії Корупції Віталія Шабуніна. Те, що пан Шабунін до НАБУ далеко не байдужий, я мав нагоду переконатися сам, в спілкуванні з паном Шабуніним на ФБ. Тоді він мені категорично стверджував що і «флешка з НАБУ» і «агент Катерина» (дифірамби якій співав той таки Бігус) - виключно фейки запущені ворогами святої справи антикорупції. Уявіть тепер, що зараз мусить співати пан Шабунін і весь його ЦПК?
Окреме моє респект «Бігус-інфо» за новину, що Євген Шевченко, людина з орбіти нардепа Семенченка і активний учасник міхо-майданчику був учасником схеми Жукова-Рогози. Мені аж цікаво, що має «Бігус-інфо» на Лізу Богуцьку, на волонтер-бізнесмена Касьянова, або на керівників «Національного корпусу»?
Існує й інше запитання – а якого це Бігус мов рябець накинувся на НАБУ? Справедливості задля – на НАБУ він накидався і раніше. І не він один. НАБУ свого часу сильно критикувала Юлія Тимошенко і було від чого – саме НАБУ, наприклад, взялася перевіряти чи отримувала Юлія Володимирівна колись гроші на передвиборчу компанію від Муамара Каддафі? Перевірка триває з тим самим успіхом, що й розслідування НАБУ по «Украоборонпрому». НАБУ в нас як буддійський пустельник – нікуди не поспішає.
Протягом всієї останньої серії передачки, і Бігус і панна Іванова зі шкіри лізуть аби довести – їхня передачка вийшла НЕ під вибори й водночас – що от якби не вибори, розслідування взагалі не зрушило б. Чи праві вони? Я переконаний категорично – не праві.
Так, зараз ГПУ кинула всі сили на розслідування справ по «Укроборонпрому». Але. Мені все це нагадує до болі знайому з часів заводу «компанійщину», ситуацію коли комусь з керівників заводу потрапить вожжа під мантію – і механослужбу заводу всю кидають на ліквідацію цілком конкретної вади «на вчора». Знаєте, що мусив тоді робити я, як майстер ремонтників? Відповідь – я мусив ту компанійщину ударно саботувати. Бо інакше, виробничі цехи не отримали б вчасно потрібних їм вузлів, і ми подолали б проблему одну, але здобули б 7-8 інших. Те саме зараз робиться в ГПУ. Так до одної справи – вся увага. А те, що поруч зависли 10-20 інших справ – кого це хвилює?
Бігус і панна Іванова стверджують, що якби не вони – справа б не зрушила. Ба-більше, вони наводять реакцію ГПУ, АП і особисто президента Порошенка як свою перемогу. Бачте, мовляв! Гладовського звільнили! ГПУ – заметушилася. Значить – привід був!
Відповім. Якщо навколо вас всі заходилися відмиватися від лайна – це не обов’язково означає до досі всі жили в лайні. Це ще й може означати, що хтось кинув гранату у сортир – і всіх заляпало. Гранату у сортир кинув Бігус – напередодні виборів. В часи Януковича його просто проігнорували. Але. Нинішня влада реагує – і Бігус має нагоду показати який він молодець. А реальність така.
- передачки Бігуса – ніяке не розслідування. Це злив матеріалів давно існуючих кримінальних справ, що слугують додачею до довгих мультиків з переписок невідомого походження, можливо – вигаданих;
- політсила якій передачки Бігуса – бальзам на рани, це ВО «Батьківщина». Що? «Бігус-інфо» публікував дані про переведення коштів для ВО «Батьківщина» від простих громадян? Я вас благаю. Першим про цю схему заговорило видання «VoxUkraine» ще у 2017 р. Та й передача «Бігус-інфо» була лише додатком до схеми викладеної в передачі попередній – не більше.
- анонс першої передачки з претензією на розслідування вийшов наступного дня після арешту великої кількості «чорної готівки» у волонтерів «Батьківщни». Вихід «розслідування» збігся зі скандалом навколо Євробачення – але до розкрутки передачки «Бігус-інфо» зразу ж долучилися нардепи-антикорупціонери та журналісти що влаштували істерику в соцмережах. Наступного дня після оприлюднення перших частин «розслідування», Юлія Тимошенко заявила про імпічмент президента. Передачка Бігуса стала часом Ч для роздмухування хвиль ненависті до Порошенка особисто і його прихильників в інтернеті. Передачку Бігуса взяли на озброєння Національні Дружини – в їхніх хуліганських перфомансах. І ще. Лише в середині лютого поточного 2019 р. Центр Протидії корупції Віталія Шабуніна зажадав від Генерального прокурора Юрія Луценка порушити кримінальне провадження за фактами можливого незаконного збагачення народної депутатки та кандидатки у Президенти Юлії Тимошенко. І треба ж такому статися – заключна частина серіальчику Бігуса розрослася до 44 хв, половина з яких – наїзд на сформоване за участі Шабуніна НАБУ. Доведіть мені, що все це – лише збіг.
- Й нарешті. Передачки Бігуса шалено ударили по забезпеченню оборонних підприємств необхідними їм приладами. Так, приладами добутими котрабантою, але… «Коли треба країні – проблема не в котрабанді» - панна Іванова, цитата. Я здогадуюся який лютий жах зараз відбувається в середовищі російських бізнесменів, які на свій страх і ризик співпрацювали з Україною. Їх тепер бере ФСБ – низький уклін Бігусу.
Україна вже знала схожий скандал – у 2005 р., коли голову РНБО (Порошенка), помічника президента (Третякова) та голову президентської парламентської фракції (Мартиненко) звинуватив не журналіст, а голова АП – покійний Зінченко. Невдовзі недостовірними (тобто - брехнею) звинувачення Зінченка визнали і суд, і слідча комісія парламенту – але справа була зроблена. Брехня була розтиражована ЗМІ, Помаранчева коаліція розкололася, БЮТ з парламентських карликів виросла у фракцію №2, а партія Януковича здобула друге дихання. Сотня людей по той бік екранів телевізорів тоді ще не здогадувалася, що особисто їх саме от ці події приведуть на Майдан – на протести проти того, хто завдяки цьому стане керівником держави. І – до героїчної загибелі. Сотня. Небесна.
Історія – гонорлива пані. Тим хто про неї забуває – вона мститься поверненням.
