Знаєте я не буду обговорювати особистих якостей кандидата Зеленського – за мене це вже детально зробили інші автори. Так, реальний комік Зеленський і вчитель Голобородько з серіалу «Слуга народу» відрізняються так само, як заяви Зеленського про його бізнес у Росії в інтерв’ю Гордону – від реального стану того бізнесу. Так, Зеленський має повне право балотуватися у президенти. Так, Зеленський достатньо відомий широким масам українців, завдяки своїм дебілкуватим шоу. Так, Зеленський українською говорить приблизно так само, як ведучі з NewsOne – три слова українською, далі суцільно російський текст (а какая разніца?).
Але мова не про це. Зеленський – актор виключно СНГовського рівня. Про нього знають в Україні. Про нього знають у Росії. Про нього знають, можливо ще в якихось державах – вихідцях колишнього совка. Все. Переконаний, у Варшаві, у Берліні, і Парижі та у Вашингтоні братів Кличків і Руслану знають набагато краще ніж Зеленського. Він там нікому не цікавий. Там своїх коміків доста – таких самих нікому не потрібних за межами своїх країн, і для таких самих глядачів не зіпсованих інтелектом.
Але ж є актори, яких знають по всьому світові. Про яких можна запитати і в Мехіко, і в Токіо – вам точно назвуть хто це такий. Існує, наприклад, Бред Пітт, який так само має повне право іти в президенти США. Він теж не просто актор – а ще й продюсер фільмів. І не просто продюсер – а ще й має премію «Оскар» як один з продюсерів фільму «12 років рабства». Про всі інші його акторські премії, якось навіть не зручно згадувати. В особистому житті у нього все також тіп-топ, одружений він (все ще) аж з цілою Анджеліною Джолі.
Актор, бізнесмен, багатий мужик, багатодітний батько. Відомий по всьому світові – і звісно у себе вдома, в США. Ну от чим не кандидат в президенти? Чого він не пробує себе в політиці?
Відповідь очевидна. Тому що виставити свою кандидатуру на пост президента США для Пітта – це прямий шлях стати все американським посміховиськом. В Штатах просто не проголосують за Бреда Пітта. І не тільки тому що політика США глухо монополізована двома найбільшими партіями, і кожна з них – ще та зграя товаришів.
Екс-актору Рональду Рейгану довелося буквально прогризатися через структури Республіканської партії доводячи одно партійцям і усьому світові що саме він - №1. Було чимало колег, які несамовито його критикували. Арнольд Шварценеггер ніколи не стане президентом США, не в останню чергу тому, що всередині партії у нього повно конкурентів, які не стануть міняти закони США «під Арні».
Якщо ви почитаєте американську пресу, ви дізнаєтеся що і Республіканська і Демократична партії США це збіговиська закінчених бариг, корупціонерів, злочинців і негідників (особливо стараються звинувачувати одне одного самі партії). Здається – влада лежить на землі. Така фігура як Бред Пітт – відома всьому світові, підняти її може з легкістю. Але…
Фокус в тому, що за Республіканців і Демократів продовжують вперто голосувати самі американці. І ніякий Бред Пітт там просто не матиме шансів. Американці просто не будуть за нього голосувати. Американці – нація бізнеса. Пересічний американець чудово знає, що не можна його СТО, майстерню або консервний цех віддавати під керівництво скрипалеві, або педіатрові – це прямий шлях до розорення. Пересічний американець знає, що справа актора – зніматися в кіно, а справа кіно-бізнесмена – виробляти фільми. А в органи влади обирати треба політиків – тобто, людей із політичною кар’єрою за плечима. Саме тому, вже згаданий Рональд Рейган спершу довго тягнув лямку у профспілках, потім – в структурах Республіканської партії, потім – на посаді губернатора Каліфорнії, і аж потім…
І ніяк інакше. На Заході не обирають випадкових людей за принципом «а ну як він зможе?!»
Але то – американці. Бездуховні бариги і ділки, яких цікавлять тільки гроші, як переконує нас російська пропаганда. У нас же не бракує «чесних тружеників», тобто осіб переконаних, що їхній добробут за них мусить створювати хтось – за їхню милість протягом 20 років ходити на роботу і виконувати одну й ту саму операцію. У нас не бракує людей, які хочуть собі не менеджера і не людину справи – вони хочуть чарівника. Який побудує їм «Країну мрій». Який гарний тому, що зіграв у кіно такого президента, якого хочуть бачити вони.
І знаєте, проблема не у Зеленському, він то по-суті дає людям те чого такі люди хочуть – легке шоу не обтяжене сенсами. Проблема – в нас. Президенти, яких ми отримуємо – це як раз ті, на яких ми заслуговуємо. Ми усі, уся нація – від олігарха до пенсіонера.
Але я вірю в український здоровий глузд.
